Вчені з Іспанії та Німеччини, які займаються історичною кліматологією, дійшли висновку, що різке похолодання сприяло розвитку англійського сільського господарства. Кліматичні дані підтвердили гіпотезу, згідно з якою англійські фермери XV століття стали експериментувати з добривами і новими способами доглядати за рослинами, щоб адаптуватися до холоду, що, в свою чергу, після підвищення середньорічної температури призвело до підвищення врожайності.
Сільськогосподарська (або аграрна) революція - період, під час якого люди переходять від умовно «природного» землеробства до складних технологій, наприклад, починають використовувати штучні добрива або займатися селекцією. Таким чином поступово сходять нанівець періоди критичного неврожаю і голоду. У Великобританії аграрна революція відбувалася з XV до початку XIX століття, проте досі не було однозначної відповіді на питання, чому розвиток сільського господарства припав на так званий Малий льодовиковий період, причому почалося в найсуворішу його фазу - Маундеровський мінімум 1645-1715 років.
Як зауважують автори статті, під час Маундерівського мінімуму період, придатний для землеробства, скоротився до двох-чотирьох тижнів на рік, що поставило фермерів у практично безвихідне становище. Вчені припустили, що саме холод змусив британців експериментувати з новими сільськогосподарськими культурами і методами добрива, також непряму роль тут зіграв рух цін і політика заохочення експорту, відображена в Навігаційному акті 1663 року.
Історики вважають, що спочатку фермери не заготовляли компост спеціально: утеплення господарських будівель через холоди призвело до того, що запаси зерна, сіна і корму для худоби при тривалому зберіганні стали перетворюватися в компост, який потім використовувався як добриво. Крім того, на думку вчених, холоди сприяли накопиченню великих обсягів гною, оскільки тварини довше перебували в стійлах.
Торгівля з континентом, очевидно, призвела до того, що у Великобританії почали активно садити бобові (еспарцет і люцерну). Завдяки цьому фермери несвідомо змінили склад ґрунту за рахунок клубенькових бактерій. Також зміні складу ґрунту сприяла зміна раціону сільськогосподарських тварин - зокрема, в якості корму для худоби стали використовуватися брюква і кормовий буряк, завезені зі Швеції та Німеччини.
У підсумку експерименти з новими культурами і використання добрив не тільки допомогли англійцям вижити в холоди, але також призвели до того, що в ґрунті накопичилася велика кількість сполук азоту. Автори дослідження припустили, що все це призвело до відчутного збільшення врожаю навіть при незначному потеплінні, що, в свою чергу, підштовхнуло фермерів до подальших сільськогосподарських експериментів.
Щоб довести цю гіпотезу, вчені вирішили перевірити залежність обсягу врожаю від середньорічної температури за період з 1659 по 1740 рік. Виявилося, що підвищення середньорічної температури на один градус призводило до приросту врожаю майже в мільйон бушелів (один бушель дорівнює приблизно 36,3 літра). Для Великобританії на той період часу це становило близько трьох-чотирьох відсотків врожаю за рік, однак, якщо взяти за переломний момент 1700 рік (кінець Маундеровського мінімуму), з'ясовується, що кореляція між підвищенням температури і приростом врожаю стає на 18 відсотків сильнішою. Як зазначають вчені, це пов'язано з тим, що ґрунти до того часу накопичили достатньо азоту, вплив якого на врожай безпосередньо залежить від температури.
За словами дослідників, таке було б неможливо, якби фермери просто раптово почали удобрювати поля при потеплінні. Механічне внесення азотистих добрив для культур, що звикли до ґрунту, бідний азотом, може призвести до прямо протилежного результату: добрива дістануться не культурам, а грибкам і бактеріям, активність яких також зростає з підвищенням температури. Таким чином, укладають автори статті, саме перепади температур, що спричинили зміни у складі ґрунту, стали вирішальним фактором для подальшої сільськогосподарської практики. Крім того, вчені помітили, що після 1700 року різко знижується збиток від сезонних дощів, що також підтверджує гіпотезу про те, що саме холодний період, що спровокував пошук нових рослин і способів посіву, підвищив ефективність сільського господарства у Великобританії. Однак вплив дощів тут, як зазначають самі автори, потребує додаткового вивчення.
Подібна інтерпретація статистичних даних дозволяє поставити під сумнів деякі положення так званої «азотної гіпотези» Роберта Аллена, яка полягає в тому, що саме свідоме використання азотних добрив призвело до аграрної революції, і не враховує перепади температур, які сильно скорочують вплив азоту.