Група планетологів на чолі з Сімоном Марчі (Simone Marchi) з Південно-Західного науково-дослідного інституту запропонувала пояснення того, як на Землі могли виникнути сприятливі для життя умови, незважаючи на слабке молоде Сонце. Робота опублікована в журналі
Згідно зі стандартною моделлю еволюції зірок, чотири мільярди років тому Сонце випромінювало приблизно на 30 відсотків менше енергії, ніж зараз. У таких умовах Земля повинна була б перетворитися на оледенілу кулю, однак геологічні свідчення говорять про те, що в той час на нашій планеті був теплий і вологий клімат. Вчені висувають різні теорії про те, як саме могло підтримуватися тепло на планеті - наприклад, астрофізики припускають, що Земля народилася ближче до Сонця або що температуру допомагали підтримувати потужні викиди корональної маси, проте однозначного пояснення досі не існує.
Автори роботи запропонували власне рішення проблеми - на їхню думку, тепло могло підтримуватися завдяки парниковому ефекту, що виник або через вуглекислий газ, або через метан, або відразу через обидві ці гази. Модель вчених припускає, що на Землю в катархейський і ранньоархейський період падали масивні метеорити - деякі з них були більше ста кілометрів в діаметрі. При зіткненні з поверхнею планети, вони плавили великі кількості породи, створюючи тимчасові лавові озера. Ці озера лави могли вивільняти велику кількість вуглекислого газу, який накопичувався в атмосфері і створював парниковий ефект.
Згідно з оцінками дослідників, у катархей загальна кількість вуглецю в атмосфері перевищувала її поточну масу в 10-100 разів (5,5 − 1018 кілограмів). Близько одного відсотка доступного вуглецю перетворювався на метан. Рівень самого вуглекислого газу в атмосфері був вище необхідного мінімуму для існування рідкої води (близько 4-7 − 1017 кілограмів).
Крім того, вчені кажуть, що метеорити могли приносити на поверхню і в приповерхнісний шар планети сірку і вуглець, які є важливими для життя елементами, і вони впливали на кислотність океанів і ранню хімію обміну речовин.
Таким чином, автори роботи підтримують теорію, згідно з якою зіткнення ранньої Землі з небесними тілами призводили до катастроф різного масштабу, які, врешті-решт, мали досить сприятливі наслідки для розвитку життя на Землі.
Раніше теорію про парниковий ефект пропонували радянські вчені. На їхню думку, в ролі парникових газів могла виступати суміш водню і азоту, яких раніше було значно більше в атмосфері.