Хіміки і криміналісти уточнили причину загибелі деяких жителів римського Геркулануму, померлих під час виверження Везувію. Як говориться в статті, опублікованій в вони загинули миттєво, коли їх кров і м'які тканини вскипіли і випарувалися під дією високої температури.
Геркуланум, що знаходився в семи кілометрах на захід від Везувію, був зруйнований під час виверження вулкана, яке сталося в 79 році нашої ери. Під час першої фази виверження, вдень 24 серпня, хмара вулканічного попелу рушила на південний схід і засипала Помпеї і Стабії. Геркуланум був похований під пірокластичними потоками під час другої хвилі виверження, що трапилася через кілька годин. Тому більшість жителів Геркулануму встигли врятуватися. Однак кілька сотень городян вважали за краще залишитися і сховалися від виверження в човнових ангарах на березі моря. Імовірно, вони загинули під шаром розпеченого попелу або від термічних пошкоджень, або від задухи.
Під час розкопок 1997-1999 років археологи знайшли в руїнах човнових ангарів останки приблизно 80 осіб. За оцінками дослідників, вони загинули не від задухи, а від блискавичного шоку. Частина останків була обвуглена, черепа людей були проломлені і наповнені попелом, а на деяких останках збереглися сліди бурого нальоту.
Автори нового дослідження під керівництвом П'єрапаоло Петроне (Pierpaolo Petrone) з Неаполітанського університету досліджували 103 фрагменти кісток жертв виверження. Вони проаналізували зразки за допомогою мас-спектрометрії з індуктивно-пов'язаною плазмою - методу, що дозволяє визначати деякі хімічні елементи у вкрай низьких концентраціях (одну частину з квадрильйона); і раманівської мікроспектроскопії, що дозволяє визначати структуру тієї чи іншої сполуки і розрізняти схожі за складом речовини.
Як з'ясувалося, на поверхні деяких зразків були присутні як неорганічні речовини, що зазвичай входять до складу вулканічного попелу, так і можливі продукти органічного розпаду - вуглець і оксиди та солі заліза. Як вже було відомо, зв'язуючий іони заліза комплекс у складі гемоглобіну починає деградувати при 70-100 градусах Цельсія, а при 400 градусах він розпадається з утворенням оксидів заліза. Температура на периферії пірокластичних потоків коливається на рівні 200-300 градусів Цельсія, а в центрі може досягати 400-500 градусів. Дослідники припустили, що з'єднання заліза і вуглець утворилися в результаті розкладання тел. Ймовірно, розпечене повітря або попіл вскип'ятив кров і м'які тканини людей, в тому числі і мозок. Кістки черепа не витримували тиску зсередини і лопалися. Це призводило до миттєвої смерті нещасних.
Нещодавно в Помпеях знайшли скелет чоловіка, який загинув під час виверження. Спочатку вчені вирішили, що його розчавило масивною кам'яною плитою, коли він намагався втекти з дому. Але пізніше виявилося, що він, швидше за все, помер від задухи.