Фахівці з кіберпсихології з Гавайського університету в Маноа та Університету штату Огайо пояснили, чому деякі колишні кохані після розставання невсипуще відстежують всі зміни в профілях соціальних мереж своїх колишніх партнерів.
Розвиток інформаційних технологій, особливо соціальних мереж (таких як Facebook і Вконтакте) призвело до виникнення абсолютно нових явищ у взаєминах між людьми. Одним з таких феноменів стало «онлайн-вистеження» (Facebook stalking). Воно полягає в постійній нав'язливій перевірці статусів і змін на сторінках колишнього коханого в соціальних мережах. У психології його називають міжособистісним електронним наглядом (interpersonal electronic surveillance). Вважається, що «онлайн-вистеження» заважає нормально завершити вичерпані себе відносини, не дає почати нові і призводить до ще більшої фрустрації і подальшої депресії.
Для того щоб з'ясувати, які психологічні фактори зумовлюють схильність тієї чи іншої людини до «онлайн-вистеження», психологи провели анкетне опитування 431 студента одного з великих університетів на Середньому Заході США (150 хлопців і 281 дівчина). Головною вимогою до респондентів були недавній розрив постійних відносин і наявність сторінки на Facebook у їх «колишніх». У середньому кожен з учасників анкетування проводив у соцмережах 100 хвилин на день.
З'ясувалося, що чим сильніше в одного з партнерів негативний стрес, який зазнає з приводу розриву відносин, тим імовірніше він буде безперестанку відстежувати активність колишнього коханого в соцмережах (ваговий коефіцієнт у моделі структурних рівнянь 0.60 при p < 0.001). Однак сам дистрес виникає як результат сукупності з декількох інших факторів.
По-перше, типу прив'язаності - найчастіше це тривожний тип (характеризується бажанням високого ступеня емоційної близькості з партнером, невпевненістю в собі, ревнощами, завищеними вимогами і очікуваннями від коханого). Тривожний тип, з одного боку, має постійну тягу до перебудови, поліпшення існуючих відносин, що зумовлює пошук можливих альтернатив на стороні (0.19, p < 0.01), а з іншого - до великого внеску в поточні відносини (створення і підтримання тісної інтимної близькості, готовність витрачати гроші на створення загального побуту тощо). Чим більше внесок у відносини робить людина з тривожним типом прихильності, тим вищий у неї рівень відданості партнеру (0.85, p < 0.001), що проявляється в емоційних зобов'язаннях, довірі, відкритості, появі якихось особливих розділяються з партнером форм поведінки (сексуальних практик, проведення дозвілля тощо). І в цьому випадку при розриві високий рівень довіри обумовлює сильні негативні емоції (0.62, p < 0.001).
На думку рецензентів статті, отриманий результат дає важливий діагностичний критерій для практикуючих психотерапевтів, який дозволяє за непрямими ознаками (часу, що проводиться онлайн взагалі або в соцмережах зокрема) судити про ступінь болючості розставання і динаміку терапевтичного процесу.