Вчені з університетського коледжу Лондона виявили, що верхні шари атмосфери Сатурна можуть випускати в магнітосферу таку ж загальну масу частинок в секунду, як і його супутник Енцелад. Дослідження опубліковано в журналі.
Магнітосфера - це область простору навколо намагниченого небесного тіла, де рух заряджених частинок (плазми) визначається магнітним полем цього тіла. Плазма в магнітосферу небесного об'єкта може надходити як з внутрішніх, так і із зовнішніх джерел. У випадку Сатурна, важливим джерелом плазми для магнітосфери служить Енцелад.
У дослідженні вчені повідомляють про подію, яка була зареєстрована при перетині «Кассіні» магнітного хвоста Сатурна в 2006 році. У цій зоні магнітосфера стиснута і обмежена під впливом сонячного вітру. У момент спостереження за магнітним хвостом Сатурна «Кассіні» помітив, що склад частинок у хвості відрізнявся від нормального.
Зазвичай Енцелад вивергає за допомогою крижаних гейзерів воду, яка потім іонізується до H2O +, O + і OH + і потрапляє в магнітосферу Сатурна. Однак дослідники виявили, вивчивши дані, отримані «Кассіні», що іони H2O + зникли з магнітохвоста Сатурна. Замість них зонд зареєстрував інші частинки, зокрема іони Н +, які швидше за все знаходяться в складі іонізованого потоку, що йде з верхніх шарів атмосфери Сатурна.
Дослідники також зареєстрували північне сяйво неподалік від північного полюса Сатурна. Швидше за все, потік частинок йшов саме з цієї області. Виміряючи його, дослідники дійшли висновку, що Сатурн викидає не менше загальної маси частинок у магнітосферу, ніж Енцелад. Однак ученим досі невідомо, скільки частинок залишається безпосередньо з магнітосфері Сатурна, а скільки потрапляє в хвіст і забирається сонячним вітром.
Це перше подібне спостереження процесів взаємодії іоносфери і магнітосфери Сатурна, пояснити які вченим ще тільки належить. Докладне дослідження допоможе визначити, як змінюється в динаміці загальна маса Сатурна, і наскільки сильний витік частинок з його атмосфери.