Другий сплеск ордовіксько-силурійського вимирання стався через глобальне потепління: вулканічна активність призвела до підвищення температури океану, його закислення та аноксії - зниження вмісту розчиненого кисню. До таких висновків прийшли вчені, вивчивши відкладення в стратотипічному розрізі Добс-Лінн. Згідно з їхнім дослідженням, результати якого опубліковані в журналі, тепер є підстави стверджувати, що всі п'ять масових вимирань в історії Землі були пов'язані з глобальним потеплінням.
В історії нашої планети відбулося п'ять масових вимирань - ордовіксько-силурійське (450-443 мільйони років тому), девонське (372 мільйони років тому), пермське (253-251 мільйона років тому), тріасове (208-200 мільйона років тому) і мел-палеогенове (65,5 мільйона років тому). Насправді, справжні причини цих подій встановити практично нереально, але можна побудувати гіпотези, спираючись на дані, витягнуті з давніх відкладень гірських порід.
Зараз теорії виникнення чотирьох з п'яти масових вимирань - всіх, крім ордовіксько-силурійського - спираються на глобальне потепління. Вулканічна діяльність (в тому числі, підводна) призводила до викидів парникових газів і нагрівання планети, води морів закислялися, а кисень в них розчинявся гірше - це і ставало згубним для безлічі видів живих організмів.
Ордовіксько-силурійське вимирання мало два сплески з проміжком в один мільйон років і призвело до загибелі 85 відсотків біологічних видів. Для його першого етапу ніяких доказів потепління в ту епоху виявлено не було. Навпаки, його пов'язували з впливом Гондванського оледеніння, і тому воно вибивалося із загальної картини масових вимирань, адже для всіх інших були знайдені зв'язки з вулканічною діяльністю.
Вчені під керівництвом Девіда Бонда (David P.G. Bond) з Університету Халла вивчали відкладення в Добс-Лінн (південь Шотландії), де влітку 2018 року завдяки сухим умовам виявилися раніше підводні ділянки берегів струмка Лінн Бранч. Вони відібрали 62 зразки в оголеннях цього струмка з шарів товщиною два сантиметри через 25,5 метра від верхнього сланцю Хартфелла і сланцю Біркхіллі, а також ще 10 зразків в самому стратотипі Добс-Лінн, щоб заповнити погано представлені в основній секції верхні сланці.
Автори дослідження виявили, що вміст 18O під час першого сплеску ордовіксько-силурійського вимирання знизився з двох проміле до 0,5 проміле, що зовсім не відповідає гіпотезі оледеніння. Також стало очевидно, що та епоха не сприяла зв'язуванню марганцю в осад, як це відбувається в багатому кисневому середовищі, а також характеризувалася накопиченням ртуті, що входить до складу продуктів вивержень.
Вчені дійшли висновку, що в період першого сплеску ордовіксько-силурійського вимирання відбувалися виверження вулканів, які супроводжувалися викидами парникових газів. Це призвело до аноксії донних шарів морської води і вимирання організмів (потрібно зауважити, що в ту епоху життя існувало тільки у воді). Це дослідження має величезне значення для розуміння сучасного антропогенного впливу на клімат і біосферу: якщо раніше деякі фахівці посилалися на ордовіксько-силурійського вимирання, яке відбулося поза умовами потепління, то тепер стало очевидно, що всі п'ять масових вимирань в історії нашої планети пов'язані з глобальним потеплінням.
З кожним роком вчені знаходять все більше свідчень зв'язку між вулканічною діяльністю і вимираннями живих організмів: так, нещодавно з'ясувалося, що виверження вулканів в кінці тріасового періоду вивільнили в атмосферу близько 105 гігатонн вуглекислого газу і спричинили вимирання мезозойської ери.