На кладовищі Луцька (Західна Україна) минулими вихідними привид знову налякав перехожих. Цього разу високу жіночу фігуру, одягнену в біле, серед могил кладовища в районі Теремно, на околиці Луцька, побачили дві дівчини, які разом зі своїми приятелями поверталися з «Епіцентру».
Кладовище в районі Теремно відомо старими поховання і... привидом. Вже чимало людей розповідали про фігуру самотньої жінки, яка «живе» серед могил. Цього разу молоді люди йшли трасою від «Епіцентру». Дві дівчини пішли вперед, а два юнаки - трохи позаду. Як розповів Дмитро, один зі свідків, на вулиці вечеріло. Хлопці побачили, що дівчата раптово зупинилися.
- Ми наздогнали подруг і побачили, що вони просто в істериці. Якось більш-менш заспокоїли, зайшли додому. Оксані навіть хотіли викликати швидку, тому що вона була така налякана, просто билася в істериці. Вже потім вони розповіли, що побачили серед могил дуже високу жінку в білому. В руках у неї була мотузка і вона махала дівчатам, типу кликала до себе, - розповів Дмитро.
Один з мешканців будинку недалеко від кладовища теж підтвердив, що бачив фігуру жінки, яка ходила вночі серед могил і «чи то вилу, чи плакала, моторошно дуже».
Теремнівське кладовище, на кордоні Луцька та села Ліпіни, одне з найстаріших у районі. Є там ділянка з похованнями ще 1800-х років, старовинні надгробні плити з незвичайними написами і... привид, якого зрідка можуть побачити ті, хто їде нічною трасою. Не так давно старе кладовище ховалося в деревах і чагарниках, але кілька років тому його розчистили. Можливо, це і потривожило чиюсь душу.
Вперше незрозумілу фігуру на початку травня цього року побачила пара, яка поверталася з «Епіцентру» додому. Було пізно, закохані йшли собі, балакали. Дійшовши до кладовища, дівчина попросила перейти на інший бік дороги, тому що якось не по собі їй стало. Вже майже минувши стару ділянку кладовища, чомусь озирнулася і побачила високу фігуру.
- Мені так моторошно було. Йдемо і таке враження, ніби хтось дивиться в спину. Я обернулася і волосся дибки стало. Такий хтось високий стояв, ніби в простирадло замотаний. Смикнула свого хлопця, він озирнувся, але сказав, що нічого немає. А потім, вже вдома зізнався, що теж бачив, але виду не подав.
Сілует бачили і троє друзів, які поверталися з заправки на Рівненській. Розповідають, що їхали в авто, хотіли навіть зупинитися, але духу не вистачило:
- Їхали собі, а тут Саня, який ззаду біля вікна сидів, вигукнув: «Пацани, що це таке?!». Я був за кермом, то не сильно встиг роздивитися, але краєм ока помітив, що так трохи далі від дороги стояв хтось величезний. Начебто чоловік або хто його знає щось було. І якийсь не то плеолог, не то якась накидка на ньому була.
На старій частині кладовища залишилося небагато поховань. Серед них - могила священика. Що дивно, надгробна плита виглядає новенькою, хоча, як на ній пише, встановлена в 1907 році. А на маленькій ділянці землі, яка виглядає як звичайний шматок поля, поховано ціле село, яке вимерло під час епідемії чуми.
Доглядач кладовища каже, що загадкової фігури в сірому він не бачив, зате повідав не менш цікаву історію:
- Був минулої осені випадок. Я з онуками наводив порядок, сухе листя згрібав. А так вже трохи смеркалося. І раптом щось звило, так моторошно. І на собаку не схоже, і на людський крик не подібне. Дивлюся - метрах в п'ятдесяти біля однієї могили стоїть жінка.
Височенна така, вся в білому, і дитинка на руках тримає. І так вона страшно вилила! Я ж виду онукам не подаю, що самому страшно. Заговорив їх, щоб вони в той бік не дивилися, сказав онукам, що вже треба йти, і ми пішли, але вже не через кладовище.