Казанський дослідник аномальних явищ К. Ішмуратов розкопав одного разу досить загадкову історію, пов'язану зі знаменитим Раїфським монастирем в Казані.
Влітку 1918 року під час спроби експропріації зерна зі сховищ монастиря ченці вбили і спалили трьох співробітників Казанської ЧК і чотирьох бійців інтернаціонального батальйону.
[advert]
За даними чекістів, у монастирі базувалася контрреволюційна організація, очолювана поручиком Веніаміном Секуторським. Вона, безумовно, зіграла в цьому вбивстві свою важливу роль, але правда і те, що страта відбувалася при величезному збігу народу і селяни були в той день на боці ченців.
Прибулий каральний загін наштовхнувся на відчайдушний опір слуг Божих, а потім з подивом виявив, що ченці як у воду канули, зникнувши в численних таємних ходах монастиря. Через кілька місяців Казань була захоплена білочехами і ченці-вбивці повернулися в свою обитель.
В один з серпневих вечорів настоятель монастиря Варсонофій, що увійшов до молитовної зали запалити лампаду, випадково поглянув на лики святих і видав крик жаху. Зі стіни на нього дивилися... обличчя вбитих чекістів.
На крик настоятеля прибіг один із монахів, що знаходяться поблизу. Правдиво охрещуючись і бурмочучи молитву, Варсонофій вказав йому на церковну стіну. Але на ній... знову були тільки лики святих.
Наступної ночі ієромони Азарій поверталися з сусіднього села. Біля самих монастирських воріт, якраз на тому місці, де розстрілювали чекістів, Азарій раптом побачив рухому йому назустріч фігуру. Який же був стан ієромонаха, коли він впізнав у людині, що наблизилася... убитого чекіста на прізвище Лавринович!
З криком «Зиди, Сатано!» Азарій направив на привид розп'яття, і той тут же зник...
Кількома днями пізніше ієромонах Макарій прокинувся серед ночі з якимось дивним відчуттям. Йому почудилося, ніби поруч з ним хтось знаходиться. І дійсно, в темряві чорнів чийсь силует, а в наступну секунду монах почув глухуватий голос, який промовив: «Молися, контра!».
Поза всяким сумнівом, голос належав ще одному вбитому чекісту - Несмелову. Потім пролунав клацання взводимого курка. Але як тільки Макарій голосно виголосив молитву, бачення зникло.
Подальше життя мешканців монастиря перетворилося на суцільну низку кошмарів. З настанням ночі голоси і фігури страчених ними чекістів стали з'являтися то в одній, то в іншій частині обителі. Окроплення приміщень святою водою, зроблене переляканими ченцями, не дало ніякого ефекту.
До речі, незвичайним був факт загибелі поручика Секуторського. Намагаючись втекти від чекістів, які нагрянули на явкову квартиру, Секуторський у темряві провалився в глибоку криницю, зруб якої знаходився майже врівень із землею.
Після вилучення тіла поручика з колодязя в його засклених очах один з медиків нібито побачив... зображена особа третього вбитого біля стін монастиря чекіста - Федора Копка. Якщо це було правдою, робить висновок К. Ішмуратов, значить, за секунду до смерті поручик зіткнувся з привидом. Ймовірно, це і зумовило його страшну долю.
За деякими свідченнями, настоятель монастиря Варсонофій, який утік з білогвардійцями, також загинув за дуже дивних обставин.