Долина Йонасталь, розташована в Тюрінгії, завжди вважалася одним з найбільш містичних місць Німеччини. У Середньовіччі вона давала притулок магам, які зазнавали церковних гонінь.
У часи Другої світової війни тут - у прихованих підземних лабораторіях - працювали під наглядом есесівців вчені, які створювали для Третього рейху суперзброю: від ракет «Фау» нового покоління до стелс-технологій (зниження помітності).
Однак мало хто знає про те, що тут, на підземному полігоні Ордурф, створювалося за наказом Гітлера «постатомна зброя» - Радгум. Воно, назване так за однойменною загадковою речовиною, кількох кілограмів якої нібито достатньо для знищення всієї планети, і привернуло сьогодні до Йонасталю увагу не менш таємничих дослідників. Про тих, хто тут буквально «риє носом землю», в Тюрінгії лише ходять чутки. Достеменно відомо одне: таємничі дослідники не є громадянами ФРН.
Коли одні не знають, а інші - не можуть
Буквально наприкінці війни американська розвідка отримала повідомлення від свого «крота» в надрах дослідницького центру Ордурф про те, що «обергруппенфюрер СС, доктор Ганс Каммлер наказав прискорити роботи над зброєю Радгум, кілька кілограмів активної речовини якого здатні звернути в прах цілі материки».
Судячи з актуальних даних, це повідомлення коштувало безіменному фізику-антифашисту життя, а в ті дні спецгрупи під патронажем ОСС (армійської розвідки США) влаштували справжнє полювання за Каммлером, який курирував у рейху всі роботи з «надзброї». Полювання це дало, в прямому сенсі слова, надмірні результати.
Розвідники, які не знали, що високопоставлений есесівець обзавівся цілою бригадою двійників ще в 1943 році, спочатку відловили одного «Каммлера», потім іншого, третього... Природно, ніхто з них не міг розкрити таємницю загадкового Радгума.
Коли 1949 року оесесівці заарештували справжнього Каммлера, який переховувався в зоні, окупованій західними союзниками, дні його двійників виявилися полічені. Портрет одного з них, який «покінчив життя самогубством» у травні 1945-го, незабаром обійшов усі світові видання. А сам «батько гітлерівської суперзброї» був таємно вивезений до США. Папери, знайдені при ньому, згодом допомогли американцям створити багато новітніх видів озброєнь, включаючи «ранцеве».
Однак головну таємницю - загадкової надзброї Радгум - герр Каммлер зміг описати новим господарям лише на словах. Есесівець пояснив, що вся документація до Радгума, а також досвідчений діючий (!) зразок приховані за його наказом в секретних штольнях Ордурфа. Американцям залишалося схопитися за голови: Тюрингія на той час вже стала частиною НДР.
Власне, так і виникла парадоксальна ситуація, коли Ради, як і США, що охотилися за надсекретними розробками гітлерівських вчених, не знали, що буквально «топчуть ногами» скарбницю наукової думки Третього рейху, а американці, які відали про це, не мали можливості витягти її з-під землі.
Звичайно, отримати доступ до «зброї апокаліпсису» заокеанські спецслужби намагалися і в минулі роки. Однак, схоже, їм - потай від усієї світової спільноти - вдасться це тільки зараз.
Загадка на всі часи
У 1950-ті роки в районі розташування дослідницького центру Ордурф через паводки та інші природні катаклізми осіла земля. Мабуть, місцеві піонери, яких нині в Західній Німеччині іменують не інакше як «східно-німецькою групою Дятлова», відкрили потаємні входи в гітлерівську «скарбницю апокаліпсису»: група юних туристів загинула тут за загадкових обставин. Саме це «недобре місце» Штазі (спецслужба НДР) взяло під посилену охорону. Однак з невідомих причин проникнути в підземну лабораторію СС східні німці так і не захотіли. Або не змогли.
У 1980-ті роки високопоставлений східнонімецький чиновник (за іншими даними - гірський інженер), який був на «підживленні» біля ЦРУ, зміг передати своїм господарям проби землі, взяті біля Ордурфа, а також відеозапис з місць обвалу. Як ім'я цього «крота», так і його подальша доля, невідомі. Ось знову вражаючий факт: вся документація, що відноситься до «кузні надзброї Радгум», засекречена в США аж до 2049 року. До неї нині не має доступу навіть уряд ФРН.
У 2005 році видатний берлінський історик, д-р Райнер Карлш, зробив власне розслідування, вийшов на слід офіцерів ОСС, які колись працювали з «батьком Радгума», Гансом Каммлером, і ризикнув опублікувати дослідження по загадках долини Йонасталь. Буквально в лічені місяці після цього його реноме в науковому світі було зруйновано: ЗМІ виставили сміливого дослідника «шарлатаном», після чого той спився і - як свідчать офіційні дані - покінчив життя самогубством у стані білої гарячки.
А чи коштували місцеві таємниці життів? Раптом цей незрозумілий апокаліпсичний Радгум і справді не більше ніж міф?
Хочеш зберегти таємницю? Кричи про неї!
Наприкінці 2013 року кілька німецьких учених, які вважають себе послідовниками д-ра Карлша, заручилися підтримкою спонсорів, придбали бурильну техніку і спробували домогтися у влади Тюрінгії дозволу на відповідні роботи в Йонасталі. Послідувала логічна відмова: вся тутешня місцевість внесена в «зону захисту добування питної води» - тому будь-які розкопки суворо заборонені.
Кінець 2014 року. Весь Йонасталь з околицями, прилеглими до Ордурфа і села Госсель, оточують «зелені чоловічки» з приватної охоронної фірми, зареєстрованої поза межами ФРН. Сюди зганяють бурильну техніку. За даними місцевих жителів, таємничі дослідники, які зуміли отримати, на відміну від німецьких колег, право на бурильні роботи, розмовляють німецькою з кошмарним акцентом. Самі роботи вже ведуться на повну силу - до стадії запуску в уже розроблені свердловини спеціальних звукових зондів, що дозволяють визначати точне розташування під землею пустот.
А як на всі ці дивацтва реагує німецька і світова преса? Замовчує те, що відбувається? Аж ніяк. Газети, журнали, телепрограми, форуми в Інтернеті переповнені десятками «очевидних» версій. Одна з них: американці, заручившись підтримкою німецької влади, розшукують в Йонасталі... Бурштинову кімнату. Зазначимо: досі не існує жодного історичного документа, який хоча б натякає на те, що нацисти спробували приховати Бурштинову кімнату саме тут. Інша версія: пошукові роботи в безпосередній близькості від надсекретного нацистського дослідницького центру Ордурф ведуть ізраїльтяни - вони нібито шукають документацію про в'язнів концтаборів, захоронену гітлерівцями під землею. І знову відзначимо: немає ні письмових, ні усних свідчень на користь даної гіпотези. Та й потім: будь воно так, німецькі журналісти вже взяли б у ізраїльтян численні інтерв'ю. А тут - одні навіть не пробують це зробити, інші («ізраїльтяни») - не розголошують ні свого громадянства, ні імен.
Звичайно, солідна німецька преса висміює домисли щодо Бурштинової кімнати і документів про нацистських в'язнів. І пропонує свою... не менш апокрифічну здогадку. Тут, у Йонасталі, нібито проводяться типові роботи з фрекінгу - гідророзриву пластів для добування сланцевого газу.
Однак ось невдача: завдяки тому що кілька фотографій з місця проведення загадкових робіт стали надбанням громадськості, фахівці змогли зробити висновок - для фрекінгу потрібні більш потужні бурові установки. А ті, що задіяні в Йонасталі, «б'ють» на 100-200 метрів під землю. Якраз на ту глибину, на якій, згідно з документами, і розташовувався надсекретний науковий центр «під крилом» у СС.
Так що ж ховається в надрах однієї з найбільш містичних земель Німеччини? Хто намагається сьогодні отримати в свої руки документацію про таємничу надзброю Радгум або навіть його експериментальний зразок? Враховуючи важливість для всього людства як мінімум другого питання, редакція «Таємниць» обіцяє читачам стежити за подіями. І першою повідомляти вам про них.