Ходять легенди, що чорні маги вміють за допомогою жахливих обрядів повертати собі молодість. Але хіба лише легенди? На початку XX століття поліції довелося розслідувати злочини жінки, яка здійснювала ритуальні вбивства для омолодження. І, за свідченням судової експертизи, вона цілком досягла успіху у своїх намірах.
В самому кінці Російсько-Японської війни в одному з глухих селищ Полтавської губернії стали відбуватися загадкові події. Ранньою весною в селі зникла молода красива дівчина - Марія Бурова. Вона ненадовго відлучилася з хати, тут її і слід простиг.
Стурбовані батьки втікали до сусідів і подружок, поспрошували родичів, але Маші ніде не виявилося. Коли до ранку вона не повернулася, батьки і рідня кинулися на пошуки, проте всі їхні зусилля були безтілесними.
До нещастя невтішних батьків, дівчина так і не знайшлася. Не знайшли і її тіла. Дехто припускав, що Бурова могла провалитися під підтаявший лід, коли переходила річку. Однак і тала вода не віддала жертву. У поліцію заявляти не стали, визнавши подію просто нещасним випадком.
Загадкове зникнення Маші Бурової довго розбурхувало уми сільчан, поки не сталося інше, дивним чином схоже на першу подію: ближче до Великодня зникла інша молода і симпатична дівчина. Сільський староста припустив, що, коли скоро її тіло також не вдалося виявити, вона стала жертвою циган, які нещодавно галасливим табором проходили повз село.
Посудачив, селяни вирішили; красиву молоду дівчину цигани забрали а табір і відвезли з собою незнамо куди. Про те, що трапилося, повідомили в місто, в поліцію. У село приїхав місцевий урядник, пробув пару днів, тупо розглядав сліди коліс на брудній дорозі і поїхав назад, нічого толком не зробивши.
Влітку зникли ще дві дівчини, і їхні розшуки також закінчилися безрезультатно. Знову приїжджав той же урядник, покрутився по селу, переночував у старости, взяв за праці курку пожирніше і поїхав. Змучена невідомістю, мати однієї з дівчат вирушила до ворожки Наталі, що жила на старому хуторі неподалік від села. Ворожка розкинула карти, помовчала, потім похмуро повідомила вбитій горем жінці:
- Не шукай! Немає більше твоєї дочки на цьому світі!
Поступово життя села стало входити у звичну колію, але після Різдва селян знову сколихнула звістка про чергову трагедію в їхньому селі: безслідно зникла дочка місцевого шорника. Шукали її всім селом, але безрезультатно. Село гуділо як розстривожений вулик.
Сільський староста відправився в місто вимагати від влади прийняття рішучих заходів: чи жарт, за неповних два роки в селі пропали семеро людей!
Таємниця старого хутора
Незабаром в село приїхав молодий пристав Микола Солово і з ним кілька нижніх поліцейських чинів. Сільчани дивилися на поліцейського начальника з недовірою - вже боляче молодий. Тим часом Солово був енергійним, добре освіченим юристом, який мав досвід пошукової роботи. Він жваво цікавився останніми досягненнями криміналістики і навіть виїжджав на стажування за кордон.
Ввічливий і дуже терплячий сищик зумів розташувати до себе недовірливих селян і став дотепно, звертаючи увагу на найдрібніші подробиці, опитувати всіх потерпілих і свідків, записуючи їхні свідчення. Потім він попросив старосту показати йому околиці. Години дві вони ходили по полях і перелісках, по березі річки і заливному лугу, поки не повернулися до околиці села.
- Скажіть, люб'язний, а що там далеко за будівлі видніються? - поцікавився Солово,
- То старий хутір, отруба, як кажуть.
- А хто там живе зараз?
- Наталко Кравченя, будь вона недобра! Відьма вона, - понизив голос староста. - Наші воліють хутір стороною обходити: Наталка давно з нечистим дружбу водить.
- Судячи з натоптаної стежки, до неї все ж хтось ходить? - посміхнувся пристав. - І нечистого не боїться?
- Та баби дури, - приречено махнув рукою староста. - Буває, потайки гадати шастають.
Солово згідно кивнув. Хутір, або, як його ще називали, «відруба», Наталки Кравчені його дуже зацікавив. Тропка до нього була так натоптана, що сищик зробив висновок: ходили по ній явно кожен день. Справа цілком ясна: війна, хочеться дізнатися про близьких в армії. Дівчата гадають на наречених...
Стоп! Дівчата? Ну так, вони повинні неодмінно побувати біля ворожки, хоча б одна з них. У селах ворожка користується такою ж популярністю, як у місті синематограф! Треба б поговорити з цією Кравченею. Але раніше сищик вирішив встановити за нею зовнішнє спостереження.
У бінокль він розгледів Кравченка - досить красиву жінку бальзаковського віку, яка явно намагалася стежити за собою і утримувати господарство в повному порядку.
Нижні чини поліції, які приїхали разом із Солово, день за днем спостерігали за хутором, однак, до глибокого розчарування пристава, спостереження і наведення довідок про Кравчена нічого суттєвого не дали. Ворожка возилася на дворі, займаючись звичайними справами.
Раз або два до неї потайки приходив жінки погадати, потім поверталися в село. З поліцейського управління повідомили, що Наталія іноді їздила в місто і купувала там книги на окультні теми.
Для професійної ворожки це аж ніяк не кримінал. Проте пристава насторожувало, що, як показали опитані ним сільчани, всі зниклі дівчата непохитно вірили в силу магії, а Кравченя завжди вимагала від «клієнток» зберігати відвідування її хутора в таємниці, щоб жодна душа не знала! Інакше, мовляв, нічого путнього з ворожіння не вийде.
Поміркувавши, сищик прийняв рішення негласно оглянути будинок ворожки та господарські споруди. Дочекавшись, коли вона поїде в місто, він у супроводі поліцейського чину проник у двір, оглянув сарай і хлів, а потім пробрався в добротну хату.
До його великого розчарування, нічого особливого ніде не знайшлося. Вже збираючись йти, Солово помітив закладений домотканими половиками потаємний лаз у підлогу.
Спустившись в нього, він при світлі гасового ліхтаря почав огляд і звернув увагу на велику, просівши в землю скриню. Як же так, адже щільно утрамбована, мало не до кам'яної твердості, земляна підлога в холодній підполі не повинна осідати навіть під такою тяжкістю? Зрушивши скриню, сищик вразився: така махина, а важить всього нічого. Земля під скринкою здавалася трохи пухкою.
- Дай-но шашку, - попросив Солово у поліцейського.
Взявши клинок, пристав почав обережно розгрібати їм землю під скринкою, відкидаючи її в бік чоботом. Буквально на глибині менш ліктя він з жахом побачив, як серед грудок землі з'явилася біла, немов алебастр, тонка дівоча рука зі срібним колічком на вказівному пальці...
Ритуальна вбивця
Того ж дня Наталію Кравченю заарештували. У підполі її хати поліцейські чини виявили і розрили натуральну братську могилу: в ній лежало сім знекровлених трупів зниклих дівчат, які здумали таємно погадати на хуторі біля Кравчені.
Під тяжкістю неспростовних доказів вона зізналася у скоєних нею злочинах. Як з'ясувалося, здобувши якісь стародавні манускрипти, полтавська відьма вирішила омолодитися, використовуючи для цього кров юних невинних дівчат. У манускрипті Кравченя знайшла старовинний чаклунський рецепт омолодження кров'ю. Розкрити його вона категорично відмовилася.
Лікарі відзначали, що організм серійної вбивці років на двадцять молодший від її паспортного віку, а з вигляду здавалася молодшим і на всі тридцять: поліцейські були вражені, дізнавшись, що цій, цілком ще апетитній, бабі перевалило за сімдесят. Сищику насилу вдалося не допустити самосуду і доставити ворожку в місто.
Враховуючи, що жінки - серійні вбивці, та ще на ритуальному ґрунті, - явище вкрай рідкісне навіть у світовій практиці, Кравченю відправили спочатку до Полтави, а потім до Великобританії для всебічного судово-психіатричного обстеження - російську поліцію дуже цікавило: чи нормальна психічно жінка-монстр?
Доти подібні злочини фіксувалися лише в XVII столітті в Угорщині і в XVIII столітті у Франції. До речі, після Кравчені подібна жінка-вбивця з'явилася в другій половині XX століття в Англії. Вона теж виглядала років на 25 молодше, ніж була. Кремі цих чудовиськ, історія криміналістики знає не більше двох-трьох напівлегеолог них випадків - на кшталт єгипетської цариці Клеопатри, якій було добре за сорок, коли вона принадила своєю квітучою красою надісланого втихомирити її країну воєначальника Марка Антонія.
Англійські медики зібрали консиліум світив психіатрії і всебічно обстежили «полтавську відьму». Їх одностайна думка була така: Кравченя абсолютно здорова! І психічно, і фізично. Коли ж їй знову запропонували розкрити таємницю омолодження, вона відповіла тією ж категоричною відмовою. І не погодилася ні на які компроміси. Скоєні нею вбивства мали суто ритуальний характер - вона була впевнена, що на тому світі її чекають любовні обійми самого Сатани.
Суд присяжних визнав вбивцю винною, і Кравчені винесли суворий вирок. Таємницю другої молодості полтавська відьма забрала з собою в могилу...