(від лат. abstractio - відволікання) - результат процесу абстрагування: розгляд предмета (ситуації, людини тощо), помічаючи тільки основні його риси і виключаючи з області уваги дрібниці або не важливі властивості. Абстракція необхідна для процесів узагальнення та освіти понять.
Емпіричному і теоретичному рівням мислення відповідають формальна і змістовна абстракція.
Типи абстракцій короткі
- Абстракція ототожнення, або узагальнююча абстракція - абстракція, яка показує однакові властивості предметів і не бере до уваги ознаки, що відрізняють їх. Такий вид абстракції людина часто використовує в математиці та математичній логіці.
- Абстракція аналітична, або ізолююча, в результаті якої чітко фіксуються властивості об'єктів, що позначаються певним ім'ям («» теплоємність «», «розчинність», «безперервність», «парність», «спадковість» та ін.);
- Абстракція ідеалізує, або ідеалізація, в результаті якої утворюються поняття ідеалізованих (ідеальних) об'єктів («» ідеальний газ «», «абсолютно чорне тіло», «пряма» та ін.);
- Абстракція актуальної нескінченності (відволікання від принципової неможливості зафіксувати кожен елемент нескінченної безлічі, тобто нескінченні безлічі розглядаються як кінцеві);
- Абстракція потенційної здійсненності (відволікання від реальних меж наших можливостей, нашої обмеженості власною кінцівкою, тобто передбачається, що може бути здійснено будь-яке, але кінцеве число операцій у процесі діяльності).
Іноді, як особливий тип, виділяють абстракцію конструктивізації (відволікання від невизначеності меж реальних об'єктів, їх «огрублення» з метою схоплення в «першому наближенні)». Межами або інтервалами абстракції як узагальненого образу є інтерпретації (наприклад, поняття уявного числа) та інформаційна повнота (наявність семантичної інтерпретації та осмислення на матеріальних моделях).