Брати і сестри в одній родині - це особлива спільнота зі своїми закономірностями розвитку. І закономірності ці приблизно однакові для всіх часів і народів. Наприклад, переживання старшої дитини з появою в родині нового немовляти. Або суперництво братів, яке з новою гостротою спалахує в підлітковому віці. Або таємна ревність молодшої сестри до старшої, коли та вже щосили користується увагою у протилежної статі. Якісь із цих процесів протікають на очах у батьків (сварки і бійки). Інші виявляють себе не так явно. Що потрібно знати про це і що можна зробити батькам?
Граємо в немовля
Дуже гостро діти переживають появу молодшого брата або сестри. Особливо якщо різниця у віці між ними менше трьох років. Вони нерідко відчувають сильну тривогу, проявляють агресивність. Це пов'язано з природним зменшенням уваги матері до них. Але не менш природна і така реакція старшої дитини: щоб повернути увагу мами, треба знову стати маленьким, поводитися як немовля.
Батькам варто спробувати конструктивно поставитися до такого повороту подій. Тобто не засуджувати і, тим більше, не карати за таку поведінку. Просто дати дитині можливість знову побути немовлям, але в грі з певними правилами. Грі можна відвести 15-30 хвилин на день. І це має бути час виключно для спілкування мами і старшої дитини. Вона не буде відволікатися на телефонні дзвінки, за молодшим догляне хто-небудь з домашніх. У ці півгодини старшому синові або дочці дозволяється поводитися як немовляті: пити з пляшечки, їсти, сидячи на високому стільчику, попросити маму погодувати тебе з ложечки або вкачати на руках тощо.
Можна запропонувати дитині разом подивитися фотографії або відеофільм, де вона в такому ж віці, як зараз її братик або сестричка. Погратися з ним в немовляті ігри. Можна дістати одяг, з якого він виріс, його колишні іграшки. Розповісти, як всі були раді свого часу його появі, його першій посмішці, першим крокам тощо. Згадати смішні і милі випадки, пов'язані з його дитинством. Прийоми можуть бути найрізноманітнішими. Головне, щоб дитина зрозуміла: його любили тоді і продовжують любити зараз.
Грати так зі старшою дитиною може не тільки мати, але й інші члени сім'ї. Але краще, якщо при цьому не буде глядачів. Грайте регулярно, поки ваш маленький ревнивець не втратить інтерес до цього заняття. Він може спробувати зображати немовля постійно, а не тільки під час, відведений для гри. Давайте йому зрозуміти: у поза ігровий час ви чекаєте від нього більш зрілої поведінки.
Підкреслюйте: ви пишаєтеся тим, що у вас є доросла, самостійна і вміла дитина, до якої можна звернутися за допомогою. Але це не означає, що у нього з'явилися тільки нові обов'язки. Дайте старшому синові чи доньці відчути привілеї їхнього нового становища. Наприклад, можна дозволити йому лягати пізніше спати або надати інші привілеї.
Чи можна любити всіх однаково?
Сучасні фахівці з питань виховання стверджують - це ілюзія. Неможливо всіх дітей у сім'ї любити однаково. Вже тому хоча б, що вони - різного віку (виховання близнюків - особлива розмова). Тож не варто дорікати собі, якщо не виходить приділити увагу всім дітям порівну. Та й як це можна виміряти? Тим більше що до дітей різного віку і увагу, і любов потрібно проявляти по-різному. Головне, щоб не було явної переваги однієї дитини іншій.
Варто поспостерігати за своїми реакціями на одні й ті самі вчинки і прояви старших і молодших дітей. Занепокоєння і плач малюка сприймаються як природна реакція на якусь незручність або як прояв потреби. А таку саму поведінку старшої дитини хочеться назвати непослухом і розпущеністю. Тим часом у нього є і свої потреби, і свої причини для невдоволення.
Ревнощі братів і сестер
Ревність може відчувати будь-яка людина незалежно від її віку і статусу. Найчастіше це почуття виникає як прояв низької самооцінки, невпевненості в собі, страху позбутися чиєїсь прихильності. Зрозуміло, що дитина не повинна відчувати нестачі в любові і турботі близьких.
З іншого боку, не слід формувати у нього почуття винятковості. Поступово він зрозуміє, що турбота потрібна не тільки йому одному. Наприклад, ще дідусеві і бабусі, іншим близьким людям. Тоді поява іншої дитини в сім'ї не стане для неї джерелом нескінченних переживань.
Нерідко дорослі більш явно і оперативно реагують на несхвалену поведінку дитини. А позитивну поведінку сприймають як щось само собою зрозуміле. Деякі діти розуміють це так: легше отримати негативну увагу, ніж працювати і робити щось хороше. Постарайтеся, щоб ваша дитина зрозуміла: він отримає від вас більший відгук і інтерес, якщо буде вести себе схвалюваними способами. Не виключено, що через якийсь час він зміниться ролями з молодшою дитиною - швидше того будуть сприймати як примхливість і озорника.
Сварки і бійки
Немає такої родини, в якій стосунки між братами і сестрами складалися б виключно гладко, без всяких проблем. Це можливо хіба що коли різниця у віці дітей дуже велика - п'ятнадцять років або більше. Почуття безпорадності і безсилої люті при вигляді сварливих дітей знайомі більшості батьків. Американські мами і практичні психологи Адель Фабер і Елен Мазліш пропонують кілька правил на допомогу батькам.
- Не засуджуйте дитину і не забороняйте їй виявляти негативні почуття щодо молодшого брата чи сестри. Краще допоможіть йому усвідомити ці почуття і покажіть, що ви їх розумієте, співчуваєте йому. Наприклад: «Я розумію, ти боїшся, що ми будемо менше любити тебе?» Дитина зрозуміє, що саме її засмучує і турбує. Зовсім не поява нового малюка, а страх втратити почуття захищеності, яке йому давала впевненість у вашій нероздільній любові до нього.
- Не вимагайте відразу прояву позитивних почуттів, це лише посилює негативні емоції. Коли дитина заспокоїться, добрі почуття прийдуть самі собою. Все залежить від вашої власної манери спілкування, від вашої здатності любити і висловлювати позитивні почуття.
- Вчіть дітей висловлювати свій гнів, протест, поганий настрій безпечним і нешкідливим для оточуючих способом. Наприклад, у символічній формі: через малюнок, ліплення, невідправлений лист, вірші тощо. Але не в лайці і не в бійках. Малюнок можна зім'яти, порвати на дрібні шматочки, викинути тощо.
- Бійки між дітьми припиняйте негайно, але намагайтеся не займатися з'ясуванням, хто правий, а хто винен. Просто приділіть більше уваги потерпілому. Постарайтеся, щоб за дітьми не закріплювалися постійні ролі кривдника або жертви. Не привчайте до того, що будь-яку сварку розбирають батьки. Виберіть момент, коли діти спокійні, не конфліктують між собою. Тоді і обговорите з ними, як можна конструктивно вирішувати конфлікти або суперечки.