Проголошена резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1959 року
Преамбула
Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй знову затвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність і цінність людської особистості та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресу і поліпшенню умов життя за більшої свободи, беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами, без будь-якої відмінності за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина, беручи до уваги, що дитина, зважаючи на її фізичну та розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження, беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана у Женевській декларації прав дитини 1924 року та визнана у Загальній декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ та міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей, беручи до уваги, що людство зобов'язане давати дитині найкраще, що воно має, Генеральна Асамблея проголошує справжню Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство та користування, на їх власне благо і на благо суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцева влада і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово вживаних відповідно до таких принципів:
Принцип 1
Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права повинні визнаватися за всіма дітьми без всяких винятків і без відмінності або дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини, що стосується самої дитини або її сім'ї.
Принцип 2
Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволяли б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи і гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Принцип 3
Дитині має належати з її народження право на ім'я та громадянство.
Принцип 4
Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Йому має належати право на здорові зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як йому, так і його матері, включаючи належний дородовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належні харчування, житло, розваги та медичне обслуговування.
Принцип 5
Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальний режим, освіта і турбота, необхідні через її особливий стан.
Принцип 6
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, рости на піклуванні і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучаєм зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади має лежати обов'язок здійснювати особливу турботу про дітей, які не мають сім'ї, і про дітей, які не мають достатніх засобів до існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалися державні або інші допомоги на утримання дітей.
Принцип 7
Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, принаймні на початкових стадіях. Йому повинна даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвитку і завдяки якій він міг би, на основі рівності можливостей, розвинути свої здібності і особисте судження, а також свідомість моральної і соціальної відповідальності і стати корисним членом суспільства.
Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту та навчання; ця відповідальність лежить насамперед на його батьках.
Дитині має бути забезпечена повна можливість ігор і розваг, які були б спрямовані на цілі, переслідувані освітою; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль до того, щоб сприяти здійсненню зазначеного права.
Принцип 8
Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу.
Принцип 9
Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації. Він не повинен бути об'єктом торгівлі в якій би то не було формі.
Дитина не повинна прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; йому ні в якому разі не повинні доручатися або дозволятися робота або заняття, які були б шкідливі для його здоров'я або освіти або перешкоджали його фізичному, розумовому або моральному розвитку.
Принцип 10
Дитина повинна захищатися від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Він повинен виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братства, а також у повній свідомості, що його енергія і здібності повинні присвячуватися служінню на користь інших людей.