Існує багато різновидів психотерапії. Деякі з них наведені в табл. 16.5. Більшість психотерапевтів не є абсолютними прихильниками якогось одного методу. Швидше, їх підхід - еклектичний елементи з багатьох методів, які вони вважають найбільш підходящими з урахуванням особистості даного клієнта і його конкретних симптомів. Хоча теоретична орієнтація представників еклектичного напрямку схиляється до того чи іншого методу або школи (наприклад, швидше до психоаналізу, ніж до біхевіоризму), вони відчувають себе вправі відкинути уявлення, які вважатимуть не надто корисними, або запозичувати методику в інших шкіл. Крім того, при роботі з клієнтами, які мають серйозні проблеми, багато психотерапевтів користуються як психотерапевтичними прийомами, так і лікарською терапією (психотерапевти, які не є лікарями, працюють у співпраці з психіатрами, які прописують ліки їх пацієнтам).
Працюючи, наприклад, з індивідами, які страждають сильною тривожністю, психотерапевт-еклектик може спочатку прописати їм транквілізатори або релаксаційне тренування для зниження тривожності (з таким підходом не погодилися б, однак, більшість психоаналітиків, оскільки вони вважають, що тривожність необхідна для мотивації клієнта до дослідження його конфліктів). Щоб допомогти клієнтові зрозуміти витоки його проблем, «еклектичний» психотерапевт може обговорити з пацієнтом певні аспекти його історії, але не вважатиме за необхідне вивчати його дитячі переживання так глибоко, як це зробив би психоаналітик. Такий терапевт може вдаватися до освіти пацієнта, даючи, наприклад, хлопчикові-підлітку, який відчуває провину за свої сексуальні імпульси, відомості про секс і репродуктивну діяльність, щоб зняти його занепокоєння, або пояснюючи роботу автономної нервової системи, щоб запевнити стривожену жінку, що деякі її симптоми, такі як серцебиття і тремтіння рук, - не ознака хвороби.
Таблиця 16.5. Інші підходи в психотерапії
Наведено деякі види психотерапії, які не обговорюються в тексті.
Все більше психотерапевтів, визнаючи, що часто ніякий окремо взятий терапевтичний підхід не приносить успіху по всіх аспектах проблеми, починають спеціалізуватися на конкретних проблемах. Наприклад, деякі клініцисти спеціалізуються на проблемах сексуальних дисфункцій. Вони дізнаються все, що можуть, про фізіологічні процеси, що ведуть до оргазму; про вплив препаратів (таких, як алкоголь, транквілізатори та інші ліки) на сексуальну діяльність; і про те, як занепокоєння, сексуальні травми і погане спілкування між партнерами сприяє сексуальним дисфункціям. Після того як терапевт, який спеціалізується на сексі, засвоїв все, що відомо про нормальну й аномальну сексуальну поведінку, він вивчає різні терапевтичні системи, щоб подивитися, що можна використовувати для вирішення конкретних проблем. Хоча сексолог може залучати всі підходи, що обговорювалися нами, при сексуальних дисфункціях найчастіше застосовуються біологічні і когнітивно-поведінкові методи.
Інші терапевти спеціалізуються на тривожності, депресії, алкоголізмі та проблемах шлюбу. Дехто зосередився на певних вікових групах, намагаючись дізнатися все, що можна, про проблеми дітей, підлітків і літніх. У своїх спеціальних областях терапевти зазвичай застосовують еклектичний, або інтегративний, підхід.
Групова і сімейна терапія
Багато емоційних проблем пов'язані з труднощами людини у відносинах з іншими, включаючи почуття ізоляції, відкинутості і самотності і нездатність встановлювати осмислені відносини. Хоча терапевт може допомогти людині в розробці деяких таких проблем, остаточний успіх визначається тим, наскільки добре той зможе застосувати засвоєні при терапії установки і реакції до відносин, що складаються в його повсякденному житті. Групова терапія дозволяє клієнтам розробляти свої проблеми в присутності інших, спостерігати їх реакцію на свою поведінку і випробувати нові методи реагування, коли старі виявляються незадовільними. Вона часто використовується як доповнення до індивідуальної психотерапії. Див.