Фрустрація - (від латинського frustratio - «обман», «невдача», «марне очікування», «розлад задумів») - психічний стан, що виникає в ситуації реальної або передбачуваної неможливості задоволення тих чи інших потреб.
Деякі люди реагують на фрустрацію дитячими негативними емоціями на ситуацію, коли ми щось дуже хотіли, а нам не дали, ніби обдурили.
Комплекс дитячих емоцій тут дуже різноманітний: образа, почуття напруженості, тривоги і страху, реагування безпорадністю, злістю, ворожістю та іншими видами переживань, якими ми впливали на батьків у дитинстві в аналогічній ситуації. Якщо ситуація не вирішується, через якийсь час йде друга хвиля - відхід від противного світу і шкідництво собі.
Форми різноманітні.
Що стосується відходу, то це може бути відхід від реальної ситуації в фантазії, грізи і мрії. Може бути розчарування у власних цілях, людях і, ширше - розчарування в житті. Або люди починають просто тупити, йти в позицію (захист) Дуріка.
Все це плавно переходить у шкідництво самому собі (самій собі), чоловіки починають курити, ніч напролет грають в комп'ютерні ігри, напиваються, жінки їдять багато солодкого, здійснюють навмисне дурні і шкідливі собі вчинки, а потім йдуть в апатію (раз ви такі, то я вам померла).
Внутрішня вигода і мета стану фрустрації - демонстрація неспроможності: «Якщо мене визнають неспроможним, я маю право бути залишеним у спокої».
Схильність до фрустрації, як і сам стан фрустрації - ознака душевного нездоров'я. Душевно здорові люди переводять проблеми в завдання, можливі труднощі долають, а що подолати неможливо - приймають як нову ввідну, як факт життя. Дивись Прийняти, прийняття.
Активні люди, зустрівшись з непосильними поки труднощами, вчаться. "Я поки не знаю, як з цим впоратися, але я дізнаюся і вивчуся. І - впораюся!