Інфантилізм - відставання в розвитку, збереження у фізичному вигляду або поведінці рис, властивих попереднім віковим етапам. Зовні - дорослий, а поводиться, як дитина. Термін вживається як щодо фізіологічних, так і психічних явищ.
Фізіологічний інфантилізм
У медицині поняттям «інфантилізм» позначають відставання у фізичному розвитку, яке проявляється у деяких людей як наслідок охолодження, отруєння або інфікування плоду в період вагітності, кисневого голодування при пологах, важких захворювань у перші місяці життя, порушення обміну речовин, порушень у діяльності деяких желіз внутрішньої секреції (статевих желез, щитовидної залози, гіпофізу) та інших факторів. У таких людей сповільнюються зростання і розвиток всіх фізіологічних систем організму.
Існує генетично зчеплені варіанти інфантилізму.
Психологічний інфантилізм
Психічний інфантилізм - незрілість людини, що виражається в затримці становлення особи, при якій поведінка людини не відповідає віковим вимогам до неї. Переважно відставання проявляється в розвитку емоційно-вольової сфери та збереженні дитячих якостей особистості. Природно, що інфантильні люди несамостійні. Вони звикли до того, що інші все вирішують за них.
У ранньому віці ознаки інфантилізму, зниження рівня поведінкових мотивацій виявляються насилу. Тому про психічний інфантилізм зазвичай говорять лише починаючи зі шкільного та підліткового віку, коли відповідні особливості починають виступати більш чітко.
Одним з найбільш важливих факторів розвитку психічного інфантилізму є батьки людини, які недостатньо серйозно ставляться до людини в дитинстві, підміняючи реалії буття вигаданими образами, відокремлюючи таким чином людину від реальності. Тобто в інфантилізмі людини, яка народилася нормальною, можуть бути винні самі батьки.
Типовими для інфантильних дітей є переважання ігрових інтересів над навчальними, неприйняття шкільних ситуацій та пов'язаних з ними дисциплінарних вимог. Це призводить до шкільної дезадаптації, а надалі - і до соціальних проблем.
Однак інфантильні діти дуже відрізняються від розумово відсталих або аутичних. Вони відрізняються більш високим рівнем абстрактно-логічного мислення, здатні переносити засвоєні поняття на нові конкретні завдання, більш продуктивні і самостійні. Динаміка виникаючої інтелектуальної недостатності при інфантилізмі характеризується сприятливістю з тенденцією до згладжування порушень пізнавальної діяльності.
Простий інфантилізм слід відрізняти від дисгармонійного, який може призводити до психопатій.
Соціальний інфантилізм
Іноді виділяють соціальний інфантилізм - стан, що проявляється в розриві між біологічним і соціокультурним дорослішанням людини. Соціальний інфантилізм викликається порушенням механізмів соціалізації, під впливом соціокультурних умов. Він може виражатися в неприйнятті молодими людьми нових обов'язків і зобов'язань, пов'язаних з процесом дорослішання, пізніше - небажання створювати сім'ю («Це важко і клопітко!»), народжувати і виховувати дітей.