- лат. movere - приводити в рух, штовхати.
1) спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб суб'єкта;
2) предметно-спрямована активність певної сили;
3) спонукаючий і визначальний вибір спрямованості діяльності предмет (матеріальний або ідеальний), заради якого вона здійснюється;
4) усвідомлювана причина, що лежить в основі вибору дій і вчинків особи.
У психології виділено ряд особливостей природи і функцій мотиву в регуляції поведінки суб'єкта:
- спонукальна і направляюча функції мотиву (психоаналіз, біхевіоризм, динамічна психологія, теорія "" поля "К. Левіна),
- детермінація поведінки людини неусвідомлюваними мотивами (психоаналіз),
- ієрархія мотиву (психоаналіз, гуманістична психологія та ін.),
- цілеспрямованість активності (теорія діяльності), прагнення до рівноваги і напруги як механізми динаміки мотиву.
Розвиток мотивів
Чим у більшу кількість справ включена людина, тим більше у неї виникає мотивів та інтересів.
У тварин діапазон об'єктів, що виступають в якості мотиву, даний від природи і обмежений специфічним для кожного біологічного виду колом пристосовних форм діяльності. У людини ж джерелом розвитку мотиву є процес суспільного виробництва матеріальних і духовних цінностей. В якості таких потенційних мотивів в онтогенезі виступають властиві даному суспільству об'єктивні цінності, інтереси та ідеали, які в разі їх інтеріоризації особистістю можуть набути спонукальної сили і стати реально діючими мотивами. Ці мотиви виконують функцію сенсоутворення, тобто надають відображеній в індивідуальній свідомості дійсності особистісний сенс.