Мета поведінки дитини - ухилення
Батьки Енджі помітили, що вона все більше і більше відходить від сімейних справ. Голос у неї став якимось скаржним, і з найменшого приводу вона тут же починала плакати. Якщо її просили що-небудь зробити, вона хникала і говорила: «Я не вмію». Вона також почала незрозуміло бурмотіти щось собі під ніс, і, таким чином, важко було зрозуміти, що вона хоче. Батьки були надзвичайно стурбовані її поведінкою вдома і в школі.
Енджі стала демонструвати своєю поведінкою четверту мету - ухилення, або, іншими словами, показну неповноцінність. Вона настільки зневірилася в собі, що не хотіла братися ні за що. Своєю поведінкою вона ніби казала: "Я безпорадна і ні на що не гожуся. Нічого не вимагайте від мене. Залиште мене в спокої ". Діти з метою «ухилення» намагаються надмірно підкреслити свої слабкості і часто переконують нас у тому, що вони дурні або незграбні. Нашою реакцією на таку поведінку може бути жалість щодо них.
Переорієнтація мети «ухилення»
Ось деякі способи того, як можна переорієнтувати дитину. Дуже важливо негайно перестати шкодувати його. Шкодуючи наших дітей, ми заохочуємо їх жалість до себе і переконуємо в тому, що втрачаємо віру в них. Ніщо так не паралізує людей, як почуття жалю до себе. Якщо ми так реагуємо на їхній демонстративний розпач, та ще й допомагаємо їм у тому, що вони чудово можуть зробити самі у них виробляється звичка домагатися того, що вони хочуть, сумним настроєм. Якщо ця манера поведінки збережеться і в зрілому віці, то вона вже буде називатися депресією.
Перш за все, змініть свої очікування щодо того, що така дитина могла б зробити, і сконцентруйтеся на тому, що дитина вже зробила. Якщо ви відчуваєте, що дитина відреагує на ваше прохання висловлюванням «Я не можу», то краще не просіть її взагалі. Дитина з усіх сил намагається переконати вас у тому, що вона безпорадна. Зробіть таку реакцію неприпустимою, створивши ситуацію, в якій він не зможе переконати вас у своїй безпорадності. Співпереживайте, але не переймайтеся співчуттям, намагаючись допомогти йому. Наприклад: «Ти, здається, відчуваєш труднощі в цій справі», і ні в якому разі не так: "Дай-но мені зробити це. Для тебе це надто важко, чи не так? " Ви можете також сказати лагідним тоном: «А ти все одно постарайся зробити це». Створіть обстановку, в якій дитині вдасться досягти успіху, а потім поступово ускладніть завдання. Підбадьорюючи його, виявіть непідроблену щирість. Така дитина буває гранично чутливою і підозрілою щодо заохочувальних висловлювань на її адресу, і може не повірити вам. Утримайтеся від спроб умовляти його робити що-небудь.
Ось кілька прикладів
Одна вчителька мала восьмирічну ученицю на ім "я Ліз, яка мала на меті" ухилення ". Задавши контрольну роботу з математики, вчителька звернула увагу на те, що пройшло досить багато часу, а Ліз навіть ще й не приступала до завдання. Вчителька запитала Ліз, чому вона так і не почала його виконувати, і Ліз лагідно відповіла: «Я не вмію». Вчителька запитала: «Яку частину завдання ти готова зробити?» Ліз знизала плечима. Вчителька запитала: «Ти готова написати своє ім'я?» Ліз погодилася, і вчителька відійшла на кілька хвилин. Ліз написала своє ім'я, але більше нічого не робила. Потім вчителька запитала Ліз, чи готова та вирішити два приклади, і Ліз погодилася. Так тривало до тих пір, поки Ліз повністю не виконала завдання. Вчительці вдалося підвести Ліз до розуміння, що успіху можна досягти, розбивши всю роботу на окремі цілком здійсненні стадії.
А ось ще один приклад.
Кевін, хлопчик дев'яти років, отримав завдання знайти в словнику правопис слів, а потім виписати їх значення. Його батько помітив, що Кевін намагався робити все, що завгодно, але тільки не уроки. Він то плакав від прикрощів, то хникав від безпорадності, то говорив батькові, що нічого не сенсить у цій справі. Тато зрозумів, що Кевін просто наляканий майбутньою роботою і пасує перед нею, навіть не спробувавши зробити що-небудь. Тому тато вирішив розбити все завдання на окремі, більш доступні завдання, з якими Кевін цілком міг би впоратися.
Спочатку тато шукав у словнику слова, а Кевін виписував у зошит їхнього значення. Після того як Кевін навчився успішно виконувати своє завдання, тато запропонував йому виписувати значення слів, а також знаходити ці слова в словнику за їхньою першою літерою, а сам робив все інше. Потім тато став по черзі з Кевіном знаходити кожне наступне слово в словнику тощо. Так тривало доти, доки Кевін не навчився робити завдання самостійно. Щоб завершити процес, знадобилося багато часу, але воно пішло на користь і навчанню Кевіна, і його відносинам з батьком.