Вживання слова «секта» в творах по буддизму має зовсім інший сенс, відмінний від того, який має цей термін в сучасному християнстві. У сучасному християнстві «секта» розглядається як певне угруповання, що відкололося від основного релігійного напрямку і піддало ревізії догматичні положення. Таким чином, у християнстві «секта» часто вживається як синонім єресі або ж близьке їй поняття (організація прихильників певної єресі).
З цієї точки зору в буддизмі відсутні сектантські рухи, оскільки будь-яка школа, яка зараховувала себе до буддійського вчення, повністю поділяла основну доктрину - Чотири благородні істини. Тому в буддизмі неможливий поділ на ортодоксальні та єретичні навчання. Інтелектуальна свобода, притаманна буддизму, дозволяла в широких рамках трактувати релігійну доктрину і йогічний досвід. А ті течії, які не поділяють Чотири благородні істини, буддійськими не вважаються.
Період, що передував письмовій фіксації буддійського канону, цікавий насамперед тим, що вже на даному етапі в рамках єдиної буддійської духовної традиції оформляються перші школи і напрямки. У спеціальній науковій літературі ці школи часто іменуються «сектами». Однак у даному випадку слово «секта» жодним чином не пов'язане з поняттям єресі. Для буддистів єретики (тіртхіки) - це послідовники інших, небуддійських, релігійних доктрин, а будь-яка школа, яка зараховувала себе до буддійського віровчення, повністю визнавала Слово Будди.
Єрмакова Т.В., Островська Є.П. «Класичний буддизм».
У роботах присвячених буддизму слово «секта» вживається досить часто, не має негативний відтінок і означає самостійні течії в буддизмі, тобто є аналогом слова «школа».
Одночасно, по відношенню до синкретичних релігійних шкіл, які використовують буддійську термінологію, але спотворюють принципові основи буддизму, вживається термін «синкретична секта» (або просто секта, але в сенсі - синкретична, а не буддійська).
Деякі буддійські напрямки послужили основою для формування синкретичних сект. Школа цзин ту («Чистої землі»), що засновувала свою доктрину на вірі в рятівне обітництво будди Заходу Амітабхі (кит. Аміто-фо) і переродження в щасливій «Чистій землі», дала народження сектантської традиції «Білого лотоса» - байлянь-цзао.
Духовна культура Китаю. Енциклопедія. М., 2007 р., с. 264.
Сучасні синкретичні секти, такі як Аум Сінрікьо, Фалуньгун та інші, є продовжувачами середньовічних сект і мають з ними багато спільного:
Основними джерелами китайського сектантства є буддизм і даосизм. Засновники сект, наприклад, взяли на озброєння багато психофізичних практик, притаманні буддизму і даосизму, практики органічно вплітаються в тканину навчань і представляються їх складовою частиною.
Людмила Кравчук Взаємодія елітарної та народної культури в Китаї на прикладі середньовічних сект.