Психічний розлад визначається вченими по-різному: як відсутність здоров'я, як наявність страждання, як патологічний процес, що має або фізичну, або психічну природу. Якщо в соматичній практиці поняття розладу викликає суперечки, то в психіатрії - тим більше. Психічно хвора людина може відчувати сильні суб'єктивні страждання, не маючи при цьому ніяких зовнішніх об'єктивних ознак фізичної патології, і навпаки, при неадекватній поведінці відчувати себе прекрасно, в той час як всі оточуючі вважають її психічно хворим.
Прояви психічних розладів
Прояви психічних розладів носять відбиток того соціально-культурного середовища, в якому виховувалася людина. Тому один і той же психічний розлад в різних суспільствах і культурах може проявлятися по-різному. У культурних і соціальних шарах, де психічні розлади не знаходять розуміння і підтримки з боку оточуючих, збільшується соматизація цих розладів або їх соматична спрямованість. Наприклад, у Китаї велика депресія частіше соматизована (хворі пред'являють скарги на розлад з боку внутрішніх органів), а в Америці і Європі характеризується частіше як апатія, втрата енергії та емоцій.
Вивченням і лікуванням психічних розладів займається галузь медицини під назвою психіатрія.
Приклади
- Шизофренія
- Дромоманія
- Панічна атака
Література
В. Куперман, І. Зіслін. Симуляція психозу Семіотика поведінки//Російська література та медицина: Тіло, приписи, соціальна практика: Сб. статей. М., 2006, с. 290-302