Психічний і психологічний інфантилізм відрізняються не зовнішніми проявами, а причинами виникнення.
Зовні вони схожі - і там, і там це настільки дитячі риси в поведінці, мисленні та емоційних реакціях, що це не відповідає віковим вимогам до дитини (підлітка, молодої людини, нібито дорослої людини).
Різниця в тому, що в одному випадку це наслідок відставання, затримки в розвитку психіки дитини. Дитині нічим бути досить дорослим, вона не може бути іншою. Це - психічний інфантилізм. Доросла людина з психічним інфантилізмом - інфантил.
В іншому випадку дитина має цілком здорову і без відставань психіку, бути достатньо (для свого віку) дорослим теоретично цілком може, а практично цього немає. Це - психологічний інфантилізм. Доросла людина з психологічним інфантилізмом - людина-дитина.
Як практично відрізнити, де психічний, а де психологічний інфантилізм?
У ранньому віці ознаки інфантилізму, зниження рівня поведінкових мотивацій виявляються насилу. Тому про психічний інфантилізм зазвичай говорять лише починаючи зі шкільного та підліткового віку, коли відповідні особливості починають виступати більш чітко.
Типовими для інфантильних дітей є переважання ігрових інтересів над навчальними, неприйняття шкільних ситуацій та пов'язаних з ними дисциплінарних вимог. Це призводить до шкільної дезадаптації, а надалі - і до соціальних проблем.
Інфантильні діти дуже відрізняються від розумово відсталих або аутичних. Вони відрізняються більш високим рівнем абстрактно-логічного мислення, здатні переносити засвоєні поняття на нові конкретні завдання, більш продуктивні і самостійні. Динаміка виникаючої інтелектуальної недостатності при інфантилізмі характеризується сприятливістю з тенденцією до згладжування порушень пізнавальної діяльності.
Простий інфантилізм слід відрізняти від дисгармонійного, який може призводити до психопатій.