Плутанина в тлумаченні кореляційної і причинно-наслідкової залежностей стає причиною багатьох позбавлених логіки міркувань, представлених на сторінках популярних психологічних видань. Розглянемо ще одну досить реальну кореляцію - між почуттям власної гідності та академічними успіхами. Діти з розвиненим почуттям власної гідності - це нерідко і діти, які добре вчаться. (Як і в будь-якому іншому випадку кореляції, цей приклад «можна розгорнути на 180 °»: академічні успіхи ведуть до високої самоповаги.) Як, по-вашому, що буде причиною, а що - наслідком? (рис. 1.4).
Дехто вважає, що «здорова Я-концепція» сприяє академічним успіхам. А це означає, що, підтримуючи «Я» - раз дитини, можна поліпшити її успішність. Повіривши в цю тезу, адміністрація 30 штатів видала понад 170 законодавчих актів, спрямованих на підтримку самоповаги.
Однак інші, в тому числі психологи Вільям Демон (Damon, 1995), Робін Дейвс (Dawes, 1994), Марк Лірі (Leary, 1998) і Мартін Селігман (Seligman, 1994), засумнівалися в тому, що самоповага - насправді «ті обладунки, які здатні захистити дітей» від невпевненості або від наркотиів і захоплення. Не виключено, що ситуація діаметрально протилежна і що недостатня самоповага є результат проблем і невдач. Можливо, почуття власної гідності часто лише відображає реальність і те, як складається наше життя, або зростає з досягнень, що є результатом важкої праці. Поступай розумно - і ти будеш поважати себе; грубо помиляйся, терпи невдачі - і ти будеш відчувати себе останнім бовдуром. Результати дослідження, проведеного за участю 635 норвезьких школярів, дозволяють припустити, що ланцюжок золотих зірочок біля імені учня на дошці успішності і постійні похвали захоплюваного ним вчителя сприяють зростанню самоповаги дитини (Skaalvic & Hagtvet, 1994). Але не виключено, що кореляція самоповаги і досягнень є наслідком зв'язку і першого, і другого з такими базовими параметрами, як інтелект і соціальний статус сім'ї.
Про те, що це можливо, свідчать результати двох досліджень: у першому національна вибірка склала 1600 американців - молодих чоловіків, а в другому - 715 юнаків - жителів штату Міннесота (Bachman & O'Malley, 1977; Maruyama et al., 1981). Після того як дослідники статистично виключили вплив інтелекту і статусу сім'ї, від кореляції самоповаги і досягнень не залишилося і сліду.
Сучасні кореляційні методики можуть наводити на думку про причинно-наслідкові зв'язки. Відтерміновані кореляції (time-lagged correlations) виявляють послідовність подій (за ними, наприклад, зазначають, коли зміна досягнень проявляється частіше - до зміни самоповаги або після нього). Дослідники можуть також використовувати статистичні методики, що виключають вплив «заважаючих» змінних. Так, автори згаданих вище робіт не виявили ніякої кореляції між самоповагою і досягненням після того, як усунули відмінності в інтелекті і статусі сім'ї. (Для людей з приблизно рівним інтелектом, що належать до сімей приблизно однакового статусу, кореляція між самоповагою і досягненням була мінімальною.) Група дослідників з Шотландії зацікавилася, чи збережеться зв'язок між статусом і тривалістю життя, якщо вони виключать такий фактор, як куріння, яке зараз набагато менше поширене серед людей з високим соціальним статусом. Цей зв'язок зберігся, що дало підставу вважати: більш висока смертність серед бідняків частково пояснюється й іншими факторами - такими, наприклад, як більш високий рівень стресу і зниження почуття контролю.