Самоствердження - утвердження цінності і значущості власної особистості, свого значення, права бути собою.
Самоствердження - складний психологічний феномен, в якому можна виділити наступні компоненти:
а) соціально-психологічний процес, тобто процес активної взаємодії людини зі своїм оточенням, в ході якого відбувається його самореалізація, що зачіпає інтереси, емоції погляди, цінності партнерів;
б) потреби і мотиви в досягненні життєво значущих цілей (визнання, влади, самоосуществления, успіху);
в) життєві стратегії і тактики: можливі конструктивний, домінуючий, компенсаторний, захисний та інші аспекти тактик у взаємодії та прийнятті рішень;
г) наявність тісного зв'язку з Я-концепцією людини, самооцінкою, самовідношенням, силою Я.
Соціалізуюча функція самоствердження полягає в прагненні людини до визнання, самореалізації, досягнення рольової та особистісної визначеності, звільнення від залежності. Для цього необхідний певний особистісний потенціал, достатній рівень розвитку вольових якостей, усвідомлення власної цінності, сформоване прагнення до успіху і високих досягнень, усвідомлення цілей і цінностей власного буття. Цілі самоствердження можна розділити на конструктивні та компенсаторні. Згідно з М. Є. Харламенковою, існують 4 стратегії самоствердження:
- конструктивне самоствердження (позитивна поведінка, спрямована на самореалізацію),
- домінуюче-агресивна стратегія (дії за рахунок інших і з вираженою ворожістю і прагненню придушити інших)
- самоподавлення (відмова від самоствердження і самовираження), невпевнена стратегія.
Можливі різні тактики самоствердження:
- конструктивне самоствердження з конструктивними цілями, але завжди є в ньому елемент демонстрації.
- домінуюче самоствердження - заради влади;
- компенсаторна стратегія самоствердження - не вдалося в одній важливій справі, так буду затверджуватися в неважливій;
- захисне самоствердження - заради марнославства, підвищення самооцінки.
Спонукальними причинами самоствердження часто є честолюбство і марнославство, незадоволені амбіції. Завжди має місце елемент тиску на оточуючих з неусвідомленою мотивацією самовізвищення. Демонстративність «благих намірів», впевненості і натиску, присутня в поведінці самоствердної особи, обходиться без урахування станів і намірів партнерів по спілкуванню. Конструктивний елемент у таких формах поведінки належить не психологічній стороні феномену, а поведінковій. Інакше кажучи, з психологічного боку є деяка неадекватність особистості, суперечливість демонстрованих і справжніх цілей, є незадоволені амбіції і викликані цією обставиною неусвідомлений страх, невпевненість і тривога з приводу свого особистого і соціального статусу. Зовнішня сторона поведінки самоствердженої особистості може сприйматися оточуючими як успішне досягнення цілей, а сама людина як вольовий суб'єкт, що домагається свого наперекір труднощам.
Література
- Нікітін Є.П., Харламенкова М. Є. Феномен людського самоствердження. СПб., 2000;
- Куніцина В.М. Методика дослідження мотивації самоствердження//Соціальна психологія: діалогове вікно: Збірник. СПб.-Якутськ, 2002. В. Н. Куніцина