Іноді сім'ї розпадаються. Це зовсім не завжди трагедія, але ростити дитину в неповній сім'ї - не найкращий варіант. Прекрасно, якщо у вас з'явилася можливість створити її знову з іншою людиною, новим татом або новою мамою, але що робити, якщо дитина проти всяких «» нових «»? Що робити, якщо дитина хоче, щоб мама була тільки з його татом і більше ні з ким? Або щоб тато жив тільки з мамою, а не з якоюсь іншою сторонньою йому тіткою?
Отже, реальна історія - і пропозиція щодо її вирішення.
Знайомство з дитиною мого чоловіка півтора тижні тому було успішним: 4-х годинна прогулянка на озері з купаннями і пікніком пройшла легко і безтурботно. Серьожа - чудова, відкрита, добре вихована, доброзичлива дитина, у нас з ним виник хороший контакт. Потім в наступні вихідні, ми влаштували виїзд за місто з наметами - з моїми друзями і друзями мого чоловіка, сина він теж взяв з собою. Ось тут все і сталося. Справа в тому, що мій чоловік був весь час поруч зі мною - обіймав, цілував, постійно виявляв знаки уваги і ніжної турботи. Мабуть, це дуже сильно зачепило хлопчика, і він в якийсь момент просто втік від нас в ліс. До цього весь час був поруч, жартував, все намагався обійняти батька... а потім - його захлеснула образа, і він втік.
Ми швидко його знайшли, але з татом він категорично відмовився розмовляти. А ось мені вдалося до нього підійти і навіть обійняти його, він навіть не пручався. Сергій абсолютно не має агресії на мою адресу. Ми просто мовчки в обнімку простояли з ним в лісі близько години, поки він не заспокоївся. Після цього, нарешті, змогли поговорити, хоча і розговорити його вийшло не відразу - умовляннями, ласкою. І тут Сергій і висловив все, що у нього накипіло: що проти мене особисто він нічого не має, що він відчуває, що я до нього дуже добре ставлюся, але він би вважав за краще, щоб мене не було. Чому? Тому що він хоче, щоб разом жили його батьки, і він вірить, що вони можуть зійтися назад. А якщо буду я, то цього точно не станеться.
Чути на свою адресу таке непросто, але я зуміла взяти себе в руки і ми повернулися разом. Але питання: що тепер робити?
Після встановлення контакту ми пропонуємо таку серйозну розмову:
Серьожа, ти хочеш, щоб твої батьки були разом. Моя величезна повага до тебе за це: ти любиш батьків, ти піклуєшся про них, ти розумний. Не всі хлопчики вміють так любити своїх батьків! Але в даному випадку ти неправий, з ким жити твоєму татові - питання не твоє. Це питання вирішують не діти, а дорослі. Питання, з ким йому жити, вирішує тільки твій тато, вирішує повністю сам. І коли ти будеш дорослим, у тебе буде також: з ким, з якою жінкою тобі жити, будеш вирішувати ти, а не твої діти!
- Це стосується і мене. Я тебе розумію, ти хотів би, щоб я пішла з твоїх відносин з татом і мамою. Але я не можу так вчинити, тому що я його люблю, а він хоче, щоб ми були разом. І якщо тато хоче жити зі мною, а ти хочеш іншого, то для мене важливо слово твого батька. У сім'ї повинен бути порядок, а порядок починається з поваги до рішень старших.
Сергій, що ти думаєш з цього приводу? Як ти плануєш поставитися до рішення батька?