Сінтон японською

Передмова

«» Японський характер можна зрівнятися деревцем, над яким довго трудився садівник, згинаючи, підв'язуючи, підпираючи його. Якщо навіть позбавити потім таке деревце від пут і підпорок, дати волю молодим втечам, то під їх кроною, що вільно розрослася, все одно збережуться обриси, які були колись надані стовбуру і головним гілкам «...» В. Овчинников. "Гілка сакури" "

Японці... Про цей народ багато хто з нас чув дуже багато, але, як правило, знають дуже мало. Дивовижна країна, про яку складають багато легенд, оповитих завісою таємниць і загадок. Однак, щоб розуміти особливості і менталітет японців, потрібно звернутися до деяких фактів, завдяки яким багато в чому склалася японська система в тому вигляді, в якому вона представлена в сучасному світі.

Коротка історична довідка: Японія - держава в Східній Азії, розташована на 4 великих островах - Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Косю - і численних прилеглих до них дрібних островах. Територія - 372,2 тис.км2. Населення - 127 млн. Офіційна мова - японська. Столиця - Токіо (близько 13 млн. осіб), Слід зазначити, що Японія - одна з найбільш густонаселених держав у світі. Будучи великою економічною державою Японія займає третє місце в світі за номінальним ВВП і третє за ВВП, розрахованим за паритетом купівельної спроможності. Японія є четвертим за величиною експортом і шостим за величиною імпортером. Японія - розвинена країна з дуже високим рівнем життя (дванадцяте місце за індексом розвитку людського потенціалу). В Японії одна з найвищих очікуваних тривалостей життя, в 2009 році вона становила 82,12 років, і один з найнижчих рівнів немовлячої смертності. Основні релігії - синтоїзм і буддизм.

Дуже багато російських людей притягує ця екзотична країна, висока культура і давні традиції. Багато хто перейнятий щирою повагою до цього працьовитого і стійкого народу. Чого вартий тільки приклад недавніх подій 11 березня 2011 р, в якому японці показали себе згуртованим, організованим, сильним духом народом. Чому ж нас так цікавить, здавалося б, зовсім різна нам по менталітету і культурі країна? І здається, у мене є деякі припущення на цей рахунок. Я прожила в цій країні в цілому близько 4 років і хотіла б поділитися деякими своїми спостереженнями, які сподіваюся, будуть цікаві і головне корисні іншим людям.

Інтерес до Японії виникає, насамперед, тому, що Японія дуже відрізняється від нашої культури і наших звичаїв. І це не погано і не добре! Але це унікальна можливість вчитися і переймати хороші сторони, а так само ділитися, в тому числі і своїм цінним досвідом.

Коли потрапляєш вперше в цю країну, спочатку відчуваєш легкий шок. Далі, ти проходиш ще кілька стадій, а саме, шок переходить в приємну ейфорію, потім на подив, потім місцями обурення і відторгнення, і тільки на останній стадії розуміння, глибоку повагу і набуття цінного досвіду. До речі, часто туристи, які відвідують Японію близько тижня, їдуть якраз таки на стадії приємної ейфорії і потім все життя мріють побувати в цій країні ще раз, або й зовсім переїхати туди жити. А полонитися і справді є чим. Починаючи від різноманіття природної краси, яку японці ретельно бережуть і поважають, бездоганної чистоти на вулицях, яку постійно підтримують не тільки спеціальні працівники, а й кожен свідомий громадянин Японії. Все це поряд з високими технологіями, де все влаштовано за принципом «для людини»... А чого тільки варте дбайливе ставлення і збереження своїх традицій, а так само найвищий рівень культури і сервісу в світі! Ті, хто затримується в Японії трохи довше, починає багато чому дивуватися. І це зрозуміло, оскільки якщо людина, не розуміє причин тієї чи іншої події або дії, то вона знаходить це як мінімум дивним, а часом і чужим. Також, я знаю багатьох іноземців, які приїжджають до Японії під враженням ейфорії, але проживши тут рік, або трохи більше їдуть розчарованими або навіть з деяким обуренням з приводу того, що рожеві мрії так і не були реалізовані, а японці - це інопланетяни з іншої планети. І тільки, при більш уважному розгляді, любові до цієї країни і народу, коли твоя увага орієнтована не на те, що б мені поіміти тут, а на те, чим я можу бути корисний тут, можна побачити ту саму, тонку філософію... і тоді тобі розкриється справді дивовижний світ, світ східної мудрості і надзвичайної краси.

Как перстень дорогой на пальце у любимой,
Как нитка жемчуга из голубой парчи,
Так ослепительно красив ваш край счастливый,
Который родиной зовете вы.

У нас не кожен може бути поетом,
Не кожен до музів і віршів звик
, Але хто хоч раз в країні побуде  І
зустріне вас - поетом стане в мить.

Анна Євгенівна Глускіна. «Японія»

Введення

• Уникайте грубощів з людьми
• Будь ввічливий
• Будь невибагливий у побуті
• Зберігай спокій, але залишайся активним
• Не дозволяй емоціям замутнити розум

Східна філософія

У даній роботі, мені хотілося б розглянути позитивні сторони японської системи. Після вступу в УПП я порівняла деякі правила в японському суспільстві і синтонівські вправи по дистанції і як, виявилося, знайшла багато спільного. Треба зазначити, що навіть слово «сінтон» дуже подібне до назви однієї з головних японської релігії «синтоїзм». Але і не тільки за звучанням, але і в деякому сенсі і загальна філософська думка об'єднує ці слова. Коротка довідка: Синтоїзм, сінто (яп.  - синто:, «шлях богів») - традиційна релігія Японії. Заснована на анімістичних віруваннях стародавніх японців, об'єктами поклоніння є численні божества і духи померлих. Відчула у своєму розвитку значний вплив буддизму. Головним духовним принципом синто є життя у злагоді з природою і людьми. У сінто не існує поняття спасіння, замість цього кожен сам визначає своє природне місце в світі своїми почуттями, мотиваціями і вчинками.

Сінто ́ н - термін практичної психології, введений А.П. Єгідесом. «Сін» - разом, «тон» - звук, «сінтон» - співзвуччя, гармонія.

Синтони - в першу чергу елемент спілкування, позитивний комунікативний посил. Однак синтони - елементи не тільки спілкування, не тільки комунікації, це все ті наші слова і вчинки, всі дрібниці і деталі в спілкуванні і взаєминах, які приємні співрозмовнику. У цій роботі я хочу розглянути ефективність дистанційних вправ на прикладі способу життя і мислення японців, як представників однієї з найуспішніших і цивілізованої держави. Народ, який вміє виживати в складних стихійних ситуаціях (нагадаю, що в Японії постійно відбуваються землетруси різної сили, тайфуни і цунамі), який вміє швидко зібратися, організуватися і кожен раз заново вибудувати те, що було зруйновано! Розраховуючи завжди і в усьому, насамперед тільки на себе (авторська позиція), в країні, де практично немає ресурсів, вони здатні не просто виживати, але жити гідно і цілком щасливо. Що їм у цьому допомагає? і як вони до цього навчилися ставитися? Відповідь криється в тому, що в Японії вже давно застосовуються техніки дуже схожі з сінтон-підходом, про що і піде мова в моїй курсовій роботі, заснованій на власному досвіді, а так само досвіді інших людей, які прожили в Японії досить багато часу. Отже, поїхали!

Вправи дистанції сінтон-підходу та особливості японського менталітету

1 Частина. «Прибираємо НІ-ки»

Одна з перших вправ дистанції - «Прибираємо НЕТки» (сенс - прибрати конфліктоген у промові, зробити її більш усвідомленою, позитивною). Якимось чином, японці здогадалися, що чим менше ти говориш слово «НІ» (NAI, IIE), тим краще. Слово «НІ» в Японії не дуже люблять і рідко його вимовляють. Якщо бути точніше, то це слово практично не вживається окремо саме по собі (вважається поганим тоном), а скоріше як частина (заперечення) іншого слова, щось на зразок нашого «НЕ» при цьому ставитися ця частинка в кінці, а не на початку слова як прийнято у нас. (Дослівно це звучало б так: замість НЕ подобатися, було б подобатися НЕ). Начебто теж саме, але сприйняття слова трохи позитивніше, чи не так?))

Якщо поставити японцеві питання, відповідь на яке мається на увазі заперечення, то він відповість швидше так: «по-іншому», «все в порядку», «можливо», «я подумаю».

Питання: тобі холодно?

1. рус. варіант «ні», «не холодно»

2. япон. варіант «все в порядку», «не так, по-іншому».

Питання:Вам принести чай?

1. рус. варіант: «ні», «не треба», «не зараз»

2. япон. варіант: «пізніше» «, поки все в порядку», «вже все в порядку»

Дуже часто, іноземці, які не знають, що японці не люблять говорити «НІ», можуть просто напросто неправильно витлумачувати відповіді і часто, саме тому вони вважають японців дивними. Коли вони все-таки розуміють, що виявляється, їм вже давним-давно відмовлено вони щиро дивуються, чому не можна було сказати чітке «ні», а замість цього все що завгодно крім цього. Іноді це нагадує якусь гру. Цікаво, як японці часом хитромудро вивертаються у своїх відповідях, застосовуючи весь свій японський арсенал слів, емоції і жести, щоб не сказати це «страшне» слово «НІ»)).

Для підтримки гармонії японська розмова значною мірою налаштована на згоду учасників. Співрозмовники намагаються уникати конфліктних ситуацій. Відмова, якщо вона необхідна, найчастіше виражається ухильно, і в цьому може полягати особлива трудність для «новачків» - треба фіксувати навіть неявні сумніви партнера, звертати увагу на подихи, рухи голови і фрази типу «відверто кажучи» (вони дуже поширені як спосіб відтягування прийняття конкретного рішення) і «це може виявитися важким». Слово «ні» японською звучить дуже грубо і рідко вимовляється. Замість цього вдаються до виразів на кшталт «можливо» або використовують мистецтво паузи. Пауза часто і означає «ні», так само як і відхід від відповіді в більшості випадків рівносильний відмові. Відсутність відповіді на кореспонденцію, факс або повідомлення електронною поштою - одна з найбільш важких для розуміння і сприйняття іноземцями сторін поведінки японців; це особливо нелегко осягнути, коли так поводиться японець, якого, як вам здається, ви знаєте добре або досить добре. Наполягати далі певного моменту - помилка, краще перейти до нового питання.

Уривок з книги В.В. Овчиннікова «Сакура і 1916» на цю тему:

Уявімо собі, що американський торговець взуттям прибуває до Японії, бажаючи замовити партію сандалет. Він з'ясовує, хто саме є провідним виробником цього товару, і вступає з ним у контакт. Першо-напершу він викладає свої рекомендації про те, як пристосувати ці сандалети до запитів американського споживача. Ну, скажімо, збільшити максимальний чоловічий розмір з 38-го до 44-го або, наприклад, зробити так, щоб ремінці не продовжувалися між пальцями, як у японців, а кріпилися якимось іншим способом. Виробник сандалет має цілком достатній внутрішній ринок для цього суто японського виду взуття, і йому немає ніякого розрахунку змінювати технологію виробництва заради експортного замовлення. Але прямо відповісти на речення словом «ні» у японця не повертається язик. Він вважає неодмінним обов'язком проявити видимість інтересу до заявки з-за океану і від імені своєї фірми запрошує американця поразвлечься. Спочатку гостя потчують обідом в найдорожчому ресторані, потім обходять з ним два-три кабаре і завершують кутіж в японському готелі з великою кількістю псевдогейш. Щедрість представницьких витрат переконує американського імпортера, що японська фірма досить зацікавлена в угоді з ним, і він на інший же день приступає до ділових переговорів. Взуттєвик з самого початку впевнений, що братися за замовлення не буде, але вважає за краще, щоб американець здогадався про це сам. Японець уважно прислухається до всіх побажань і роз'яснень, навіть наказує підлеглим робити необхідні нотатки, але як тільки американець йде з контори, він разом забуває про нього, списує витрати за попередній вечір як невиправдані витрати виробництва і починає займатися поточними справами. Коли іноземний замовник назавтра нагадує про себе, його просять почекати пару днів, і тут же знову про нього забувають. Якщо імпортер дзвонить знову, йому складають неймовірну історію, що на фірмі стався страйк, пожежа, повінь або ще якесь інше стихійне лихо. Якщо американець навіть після цього не розуміє, що до чого, і не відв'язується, його заспокоюють, що фабричні зразки товару тільки що відправлені йому з кур'єром. Безплідно прочекавши їх до вечора, він дізнається, що посильний потрапив в автомобільну катастрофу, зразки згоріли разом з машиною і доведеться почекати ще тиждень, поки виготовлять нові. Покупець партії сандалет, який весь цей час щодня оплачує готельний рахунок доларів на п'ятдесят, допомагаючи тим самим японській економіці створювати валютні запаси, зрештою втрачає терпіння і відлітає в Гонконг, щоб здійснити свою операцію там. А провідний японський виробник сандалет блискуче завершує, таким чином, складні переговори, ухилившись від замовлення без виголошення слова «ні».

Мабуть, такої витримки і винахідливості може позаздрити навіть дистантник УПП.

2 Частина. «Тотальне Так»

Так («хай»); Так, так «соу десу» Тут це найпопулярніше і часто вживане слово. Дізнатися і запам'ятати це ключове слово найлегше. Достатньо хоч раз опинитися поруч з японцем, який розмовляє по телефону: безперервно киваючи головою невидимому співрозмовнику на іншому кінці дроту, він без кінця твердить: «хай», «хай», «хай».

Якщо ви запитаєте, що означає це слово, кожен відповість: «хай» японською «так». Однак з часом ви переконаєтеся, що вважати всяке «хай», сказане японцем, за твердження, тобто за слово «так», значить проявляти непростимий оптимізм. Слово це набагато частіше, ніж «так», означає: «чую, зрозумів». Японець, який на кожну фразу відгукується словом «хай», аж ніяк не завжди висловлює згоду з вашими словами, а просто каже: «Так, так, продовжуйте, я вас чую».

Більш того, іноді 2 рази повільно вимовлене слово «хай-хай» з особливим виразом обличчя, може позначати і тверде «ні». Якщо потрібно висловити згоду зі співрозмовником, то часто вживають й інше слово «соу».

Однак, як би не вимовлялися ці слова, на людину вони справляють враження справді зачаровуюче. Адже завжди приємно, коли з тобою погоджуються. Навіть, якщо в підсумку зроблять по-своєму, але все одно не прикро якось. Відчуття залишається таке, що людина, яка сказала «так», зробила для тебе все можливе і від усієї душі.

3 Частина. «Помилочка»

Чим шукати те, що втратила, краще розвивати те, що залишилося.

Ая Кіто

Є в японській промові таке слово «шеганай» (розг), «шикатаганай». Російською дослівно не перекладатися, бо немає аналогів цьому слову, але найближче за значенням буде фраза «нічого не поробиш!» При цьому зазвичай розводяться руки в бік, можна знизати ще плечима, розслабити обличчя, посміхнутися (іноді) вдих і на видиху вимовляєш ну, «шеганай!» Нічого не нагадує? Правильно! Вправа "Помилочка! Я хороший! Працювати! ". Слово «шикатанай» японці люблять. Тому що, щоб не сталося: власна помилочка, чужа помилочка, природні катаклізми та інші неприємності, вони воліють не переживати з цього приводу (чи не тому вони так довго живуть?). Японський менталітет не передбачає переживати з приводу неприємностей, що трапилися, оскільки вони орієнтовані витратити сили на рішень завдання, ніж марні подихи і ахи і самобичування себе або кого-небудь. Звичайна реакція японців на те, що не вийшло, або щось вийшло не так як хотілося б, така: помилочка (нічого не поробиш), я хороший (ніхто не винен), працювати (дія). Думаю, саме тому вони швидко відновлюються після будь-яких руйнувань (наприклад, після численних землетрусів і цунамі, а так само після другої світової війни) не зациклюючись на негативному, а кидають всі сили і енергію на відновлення і конструктив. Ймовірно, ця національна риса з'явилася частково у зв'язку з особливостями кліматичних умов. Кожен японець в глибині душі готовий втратити все що у нього є і при цьому не переживати, а творити і будувати заново. Ставлення «шеганай» стосується так само і будь-якого роду прихильностей (розставання, розлучення, смерть). Шеганай - це навіть більше ніж слово, це відчуття реальності (голова включена) того, що світ так влаштований і ніяк інакше, іншими словами, ображатися, сумувати і переживати йому (світу) нерозумно і недоцільно. Після того, як я почала вимовляти це слово японською, помітила, що переживання щодо багатьох речей, дійсно, стали менш значущі, ніж раніше. Більше того, мені часто цього слова не вистачало в Росії і щоб використовувати його вдома (а оточуючі мене розуміли б адекватно), я всіх своїх друзів і близьких навчила цьому слову, пояснивши його полегшуючі життя значення.

А тепер у мене є в арсеналі ще одне, більш зрозуміле російській людині слово «помилочка», яке я з великим успіхом використовую в своєму житті і вчу інших цьому.

4 Частина. «Проблема-завдання»

Слово «проблема» (мондай) так само як і слово «ні» японцями вимовляється не часто. Але на відміну від «ні» все таки іноді використовується в промові. Однак, за цим словом зазвичай слідують конкретні дії або інструкції. Наприклад, якщо повернути в магазин товар (не підійшло, шлюб, не подобається і т. д.), то для магазину це в деякому роді проблема. Зазвичай відбувається це так. Тебе уважно вислуховують, беруть товар, кажуть «почекайте трохи», йдуть до старшого з цим завданням, там швидко вирішують, що з цим робити і виходять через 5 хвилин з готовим рішенням. Відбуваються це без зайвих розглядів (хто правий, хто винен), без вступу в дискусії тощо.

Як правило, це завжди рішення в стилі "пункт 1: клієнт завжди правий, пункт 2:навіть якщо клієнт не правий, дивись пункт 1 ", якщо це не суперечить, звичайно, закону. Взагалі, всі японські «проблеми» вирішуються в режимі завдання. Ніхто, як правило, не переживає і близько до серця не приймає, тільки тверезий розрахунок і націленість на результат. Не завжди завдання вирішуються швидко (японці часто перестраховуються, довго зважують і перевіряють), але емоційно вони ніяк в цьому не задіяні, для них це питання часу, обумовлене особливістю системи, ретельністю і відповідальністю. До того ж японці завжди щось роблять, вони завжди чимось зайняті, у них часто є цілі і плани на майбутнє, напевно, тому у них не залишається ні сил, ні часу на переживання, а є лише тільки творчі завдання.

Для нас, японців, бути щасливим означає, перш за все, що в будь-якому віці і в будь-який момент у нас є чим зайнятися і чим нам подобається займатися.

Такеші Кітано

5 Частина. «Не граємо жертву»

Мене завжди дивувало те, як японці реагують, коли їм роблять зауваження (наприклад, по роботі). Якщо начальник робить зауваження підлеглому, то той киває головою і на все відповідає тотальним «так», додаючи тотальне «зрозуміло». Вони ніколи не виправдовуються! Бо це вважається чимось непристойним. Звичайно, якщо запитують пояснень, то пояснюють. Більше того, часто буває, що виправдовуватися то буває просто-напросто ні кому. Справа в тому, що в Японії багато процесів автоматизовані. Наприклад, у багатьох офісах встановлена система timecard. Це коли приходиш на роботу, проводиш карткою за спеціальним апаратом, і на картці позначається час прибуття на роботу. У Японії в багатьох фірмах оплата погодинна. Відповідно, запізнився на 5 хв, час відліку буде йти на 30 хв пізніше, тобто це мінус 30 хв твоєї зарплати, ну і т. д. і т. п. Суть в тому, що з якої причини ти запізнився - це вже нікого не хвилює, є система, є факт, виправдовуватися нікому. Але це швидше виняток, ніж правило, тому що приходять вони не те щоб вчасно, а заздалегідь і йдуть часто пізніше належного часу.

Всім відомо, що японці багато працюють. Більше того, працюють вони з повною самовіддачею, якісно і чесно, викладаючись «по повній» (тому в Японії найкращий у світі сервіс, а так само якість продукції на високому рівні). Але при цьому ніхто з них не скаржиться. Так, якщо і поскаржишся, то шкодувати ніхто не буде, швидше, посміються або скажуть «ганбате!» (старайся, працюй). До речі, «ганбате» - це друге за популярністю слово після «так». На думку японців, ти завжди повинен «ганбарити», тобто намагатися, працювати, в глобальному сенсі взагалі щось робити. Тому скаржитися в Японії марно, все одно відповідь буде одна і та ж - «старайся!», а якщо все таки продовжиш скаржитися, то відповідь буде такою «значить намагайся більше!».

Ніколи не думай, що ти досяг потрібної сходинки розуміння. Завжди кажи собі: «Цього недостатньо».

Ямамото Цунетомо

6 Частина. «Добре ставлення»

Як би ти не говорив, формально або неформально, завжди дивись в очі слухачеві. Ввічливе привітання слід вимовляти один раз, на початку бесіди, і більше не повторювати. Говорити, потупивши погляд, неучтиво.

Ямамото Цунетомо.

Японці дуже привітний і дружній народ. Вони завжди посміхнуться, привітаються, навіть якщо ви незнайомі, але, скажімо, їдете в одному ліфті. Ввічливість - це взагалі основа спілкування в Японії. Тут цьому приділяють дуже велику увагу, оскільки в Японії кожен знає, що привітне і уважне ставлення - це запорука успіху, наприклад, в особистому житті (дівчата часто мило посміхаються, що викликає автоматично до них симпатію), в бізнесі (має клієнта до подальшої співпраці).

З книги «гілка сакури» В.В. Овчинникова:

"Зайшов незнайомий чоловік у комбінезоні і в жовтій касці будівельника, вручив перев'язану стрічкою коробку і конверт. У коробці опинився подарунковий набір з трьох різнокольорових шматків туалетного мила, в конверті - письмове вибачення: у зв'язку із заміною водопровідних труб у провулку доведеться рити траншею і турбувати навколишніх жителів тріском пневматичних відбійних молотків. Після цього ми з дружиною знову говорили про своєрідність японської ввічливості. Ніщо так не гіпнотизує в цій країні на перших порах, як екзотична вчтивість ".

Правда, багато хто вважає, що японці показують свою доброзичливість не завжди щиро, і взагалі не зрозуміло, що вони там, в голові у себе думають. Одна моя російська знайома живе в Японії близько 10 років, каже так: «Мені подобається, що навколо мене доброзичливі привітні люди, посміхаються, ввічливі, тому я себе тут відчуваю добре» На що я запитала у неї: "а якщо вони це роблять не щиро і насправді вони думають про тебе погано?" на що вона сказала мені "Це неважливо. Я про це не знаю. Для мене важливо, що навіть якщо це і так, але вони це, у всякому разі, не показують на відміну від росіян, які можуть спочатку нагрубити, а потім розібратися в чому справа. І я почуваюся спокійніше і комфортніше серед доброзичливих осіб ". Треба сказати, що раніше я вважала, що прямолінійність і щире вираження почуттів (в тому числі і негативних) - це добре. Але потім, я зрозуміла, що люди змінюються, думка теж, тому не варто висловлювати відразу ж людині негативні реакції. Адже завжди є ймовірність того, що це може бути, по-перше, помилочка, а по-друге, є шанс, що людина виправиться, або моя думка зміниться і т. д. А з початком навчання в УПП я і зовсім розпрощалася з усякого роду негативом, як явним, так і прихованим)).

Так само японці дуже цікавляться, захоплюються і цікаві. Вони завжди чимось зайняті, будь то робота, хобі. Є, правда, деяка особливість, чим старший вік, тим більше ці якості проявляються і навпаки, можливо це пов'язано з вільним часом, який з'являється лише вже в похилому віці.

Численні захоплення і спілкування за інтересами допомагають залишатися завжди в хорошому настрої поза незалежністю від віку, сімейного стану та інших обставин.

7 Частина. «Відчутне задоволення»

Щоб зробити життя щасливим, потрібно любити повсякденні дрібниці. Сяйво хмар, шелест бамбука, чирикання зграйки горобців, обличчя перехожих - у всіх цих повсякденних дрібницях потрібно знаходити вищу насолоду.

Рюноске Акутагава

Мабуть, у вмінні відчути задоволення східні люди воістину професіонали!

Чого тільки варта одна чайна церемонія! Здавалося б, чого там складного навести чай і випити його. Так ні ж... Японська чайна церемонія - це цілий ритуал. Чаювання може тривати кілька годин у повному зануренні в атмосферу, на межі медитації, з почуттям вдихання тонкого аромату і незвичайного терпкого, трохи солодкуватого смаку. Відчуття тепла від глиняної чашки, яку ти тримаєш міцно, але м'якими руками, передається всьому тілу і гріє тебе одночасно зсередини і зовні. Те ж саме ставлення і до ритуалу поглинання пиши, особливо в спеціальні свята, коли збираються всією сім'єю і готують якусь одну традиційну страву. Про це можна розповідати довго, але, думаю я хоч трохи переконала вас, що їжа і напої для східних людей - це не просто наситити тіло, але ще й душу.

Спробуйте, дорогі друзі! Я впевнена, що вам це сподобається))

Хочу відзначити ще таку межу в японському народі, як любування! Милуватися і захоплюватися японці можуть нескінченно довго. Щороку вони милуються такими природними явищами як цвітіння сакури навесні і червоними кленовими деревами восени. Тільки заради того щоб подивитися на красиві дерева вони готові долати великі відстані, йти в гори, їхати на інший острів, стояти в довгих чергах (у ці періоди завжди багато бажаючих помилуватися) Всього це заради одного дня, а то й декількох годин любування природною красою. Традиційне милування сакурою - це взагалі окремий великий ритуал, що супроводжується, як правило, пікніком у суспільстві друзів, сім'ї та коханих. Але не тільки природними явищами милуються японці, а й у всьому, що їх оточує, вони намагаються бачити красу і гармонію.

З книги В.Овчинникова:

"... зарубіжні фахівці визнають, що естетичне виховання в японській школі поставлено ширше і ґрунтовніше, ніж в інших країнах світу. Вже другокласник користується фарбами тридцяти шести кольорів і знає назви кожного з них. У погожий день директор школи має право скасувати всі заняття, щоб дітвора вирушила на повітря малювати з натури або слухати пояснення вчителя про те, як розпізнавати красу в природі ".

Це хороша властивість потрібно застосовувати і в своєму житті, тому що це сприяє налаштуванню на позитивне мислення, а життя здається куди більш прекрасним, коли помічаєш і фіксуєш в своїй пам'яті красиві і гармонійні речі, явища.

8 Частина. «Правильний відпочинок»

Якщо дорогою збирати квіти і дивитися на блакитне небо, то йти зовсім не складно.

Ая Кіто.

Те, що японці багато працюють, про це вже було сказано, але ось де вони беруть стільки енергії на це і як вони відпочивають, щоб вміти так працювати?

Розкажу... Японці люблять все якісне, в тому числі і якісний відпочинок. Для цього, правда, створені всі умови в Японії на будь-який смак і колір.