Тест Кеттелла

Суспільство 08 грудня 2023

Кеттелл Реймонд Бернард (1905-1998) - англо-американський вчений-теоретик у галузі вивчення особистості.

Первинні фактори тесту
Вторинні фактори тесту

Опитувальник (метод психодіагностики особистості) Кеттелла є багатовимірною методикою, що оцінює властивості нормальної особистості, він описує особистісну структуру людини, виявляє особистісні проблеми, допомагає знайти корекційні механізми для вирішення особистісних проблем.

Основою тесту Кеттелла служить «теорія особистісних рис». Згідно з цією теорією, особистість описується як така, що складається зі стабільних, стійких, взаємопов'язаних елементів (властивостей, рис), що визначають її внутрішню сутність і поведінку. Відмінності в поведінці людей пояснюються відмінностями у вираженості особистісних рис. При цьому передбачається, що порядок суб'єктів на шкалі вираженості особистісних рис залишається одним і тим же в різних ситуаціях. У ході тестування при такому підході особистість співвідноситься з готовою системою координат, в рамках якої вимірюється вираженість заздалегідь заданих властивостей.

Незважаючи на широке поширення, теорія особистісних рис зустрічає ряд критичних зауважень, найбільш істотні з яких зводяться до наступного.

У цій теорії людина постає пасивним суб'єктом, «маріонеткою» особистісних рис (оскільки вираженість рис механічно визначає поведінку).
Критиками ставиться під сумнів стабільність прояву особистісних рис у різних ситуаціях. На думку О.Супазі, емпіричні дані показують, що "в багатьох неінтелектуальних областях поведінки (таких як агресивність, конформізм, чесність і т. д.) люди зазвичай проявляють ситуаційну специфічність: людина може бути відкритою і товариською на роботі, але сором'язливою і замкнутою на дружній вечірці ".
Оскаржується положення розглянутої теорії про те, що сфери прояву виділених особистісних рис є однаковими для всіх індивідів.

Дослідження Р. Кеттелла в рамках теорії особистісних рис відрізняються вираженим емпіризмом, так як він не спирався на вихідні теоретичні уявлення про зміст і кількість визначених властивостей особистості. Своєрідність підходу Р. Кеттелла полягала також у тому, що метод факторного аналізу використовувався ним як інструмент для виявлення «основних вихідних властивостей особистості», а не для впорядкування отриманих даних. Намагаючись домогтися всебічного опису особистості, Р.Кеттелл почав зі збору всіх назв властивостей особистості, що зустрічаються або в словниках типу складеного Г. Олпортом і X. Одбертом, або в психіатричній і психологічній літературі. Отриманий список назв (4500 характеристик) за рахунок об'єднання явних синонімів був скорочений до 171 властивості особистості. Для подальшого скорочення списку Р.Кеттелл скористався послугами великої групи експертів, які оцінювали один одного за запропонованими списками особистісних властивостей. Оцінки експертів піддавалися кореляційному і факторному аналізу. Таким чином, Р.Кеттелл показав, що особистісний простір може бути зведено до 12-16 факторів. Як і очікувалося, фактори були біполярними, тобто містили пари ознак, що мають високі негативні кореляції. Виділені фактори дозволили визначити те, що Р.Кеттелл називав «основними первинними властивостями особистості».

Властивості (риси) особистості, виділені Р. Кеттелом, являють собою деякі інтегральні характеристики, оскільки вони об'єднують в собі кілька тісно пов'язаних ознак і узагальнюють їх зміст.

А.Куазі зазначає, що незважаючи на великі дослідження, що проводилися понад тридцять років Р. Кеттеллом і його колегами, до запропонованих ним рис особистості краще ставитися як до попередніх. Хоча деякі вразливі місця підходу Р. Кеттелла піддаються критиці, він має багатьох послідовників. Дослідження особистості в цьому напрямку тривають.