- Коли існує багато причин для здійснення того чи іншого вчинку, людина може приписати його зовнішньому впливу, а не внутрішнім мотивам.
Винагороджуючи людей за те, що вони зробили б і без всякої винагороди, ми підриваємо їх внутрішню мотивацію.
Цей принцип можна сформулювати і в ствердній формі: відмовившись від винагород і погроз і надаючи людям можливість знаходити внутрішні мотиви для здійснення добрих справ, можна домогтися того, що вони почнуть здійснювати їх за власною ініціативою і будуть отримувати від цього задоволення.
Деніел Бейтсон вивчив ефект надоправдання і встановив, що студенти більшою мірою відчували задоволеність, якщо погоджувалися допомогти кому-небудь без грошей і без будь-якого соціального тиску. Коли допомога надавалася під тиском або за гроші, це почуття було виражено значно слабше. В одному з експериментів дослідники ставили випробовуваних в такі умови, що вони надавали допомогу або тому, що змушені були підкоритися («Схоже, немає іншого виходу») (перша група), або зі співчуття («Хлопцеві дійсно потрібна допомога») (друга група). Пізніше, коли їм було запропоновано попрацювати волонтерами, в першій групі знайшлося тільки 25% бажаючих, а в другій - 60%. Мораль? Коли люди запитують себе: «Чому я допомагаю?» - найкраще, якщо у них є можливість відповісти: «Тому, що допомога потрібна, а я - турботлива і неегоїстична людина».
Надаючи людям можливість самим знайти внутрішнє виправдання для вчинення альтруїстичного вчинку (не пропонуючи винагороди за згоду і не загрожуючи покаранням за відмову), ми створюємо умови для того, щоб вони приписали свою поведінку власним альтруїстичним мотивам і надалі надавали допомогу більш охоче.