З книги Люка Рейнхарда «Трансформація»
- Чи хоче хто-небудь вийти, сісти на цей стілець (він кладе руку на спинку стільця) і бути перед групою зі своїм переживанням головного болю?
З великої кількості бажаючих повідомити про причини головного болю залишилося тепер тільки троє.
- Добре, Джоан. Чи не хочеш вийти? - вона виходить на платформу.
- Як давно у тебе болить голова?
- Близько години.
- Чи хочеш ти бути зі своїм переживанням головного болю перед групою?
- Так, - спокійно відповідає вона. Він садить її на стілець.
- Чи хочеш ти зараз пережити головний біль перед усіма, і якщо він зникне, то нехай зникне, а якщо залишиться, то нехай залишиться.
- Так.
- Добре, Джоан. Розслабся, закрий очі, увійди в свій простір.
Він дає їй хвилину.
- Чудово. Ти готова?
- Так, я готова.
- Джоан, опиши нам свій головний біль. Розкажи про своє переживання.
- Це як тиск в голові.
- Де в голові?
- У... позаду очей, позаду брів.
- Чудово. Якої вона величини?
Аудиторія зосереджується.
Вона секунду думає.
- Як цегла, від скроні до скроні.
- Якого кольору?
- Червоного.
- Чудово. Якої форми?
- Продолговатой, с острыми краями.
- Як далеко за очима?
- Близько половини дюйма і дюйма два в глибину.
- Гаразд. Якої величини?
Вона зосереджується.
- З цеглою.
- Якого кольору?
(Пауза).
- Помаранчевого.
- Добре, якої форми?
- Як округла, гладка цегла.
- Якої величини?
- Як губка.
- Чудово. Якого кольору.
Аудиторія притихла.
- Помаранчевого з сірим.
- Якої форми?
Джоан вагається.
- Вона тане. Як розтануте морозиво.
- Гаразд. Якої величини?
- Можливо, з м'яч для гольфу.
- Якого кольору?
Вона вагається.
- Жовтого з сірим.
- Якої форми?
- Круглий.
- Якої величини?
Вона мовчить майже п'ятнадцять секунд. У залі повна тиша.
- Її майже немає, - здивовано каже Джоан, - не більше горошини.
- Чудово. Якого кольору?
- Мммм... ніякого, вона пройшла, її більше немає...
Джоан відкриває очі, знову закриває і повторює: «вона пройшла».
- Дякую, Джоан, - каже тренер.
Аудиторія вибухає бурхливими, тривалими оплесками.