Суперкари малими тиражами намагалися будувати завжди. Наприклад, в середині 1970-х бразилець Тоні Б'янко заснував компанію, яка мала непоганий потенціал і обіцяла стати одним зі світових лідерів у виробництві спорткарів. Але якось не склалося.
На міжнародному автосалоні в Сан-Паулу в 1976 році була представлена перша модель - спорткар Bianco S, згодом відомий як Bianco Furia. Корпус з вуглепластику, агресивний і незвичайний дизайн - все це принесло славу і успіх, Б'янко отримав цілий ряд замовлень на S з США і Європи.
Фото
Сам автомобіль використовував численні вузли, запозичені у Volkswagen, в тому числі і двигун, і це було основним недоліком. Яким би ефектним не був дизайн, «движок» потужністю 65 к. с. навіть таку надважку машину розганяв ледь до 140 км/год, що для спорткара було замало.
Фото
Тим не менш, машину купували - з «зовнішністю» Б'янко вгадав на всі 100%; було зроблено близько 180 машин. У 1978-му він представив друге покоління, Bianco Série 2, а ще роком пізніше абсолютно нову модель Bianco Tarpan - з більш потужним, 96-сильним двигуном від VW Passat.
Фото
Але продажі S поступово знижувалися, друге покоління, представлене на автосалоні в Нью-Йорку, не повторило слави першої моделі, і до 1979-го у Б'янко просто не залишалося грошей на продовження виробництва. Компанія розорилася, хоча Tarpan був все-таки виготовлений в декількох екземплярах в надії на нову інкарнацію фірми. Але цього не сталося.
Фото