29 квітня 1989 року був спущений на воду четвертий і останній в серії атомний крейсер «Андропов», незабаром перейменований в «Петро Великий».
Крейсери проекту 1144 «Орлан» стали лебединою піснею радянського атомного кораблебудування і заодно найбільшими не авіаносними атомними кораблями в світі. Повна водотоннажність крейсерів сягала 28 тисяч тонн, тобто вони були більшими за перші та останні вітчизняні дрідноути типу «Севастополь». Вражали і розміри крейсерів: довжина - 252 м, ширина - 28,5 м, осадка - 9,1 м. З тих часів, як пішли в минуле броненосні лінійні крейсери, нічого подібного в світі не будували.
Американські атомні крейсери типу «Каліфорнія» виглядали на тлі радянських «Орланів» сущими недомірками: довжина всього 181 метр, а водотоннажність 11 тисяч тонн. Енергетична установка крейсерів проекту 1144 складалася з двох реакторів потужністю 150 тисяч кінських сил, максимальна швидкість досягала 31 вузол, дальність плавання була необмеженою. У відриві від своїх баз крейсера могли діяти близько двох місяців, після чого потрібно поповнювати запаси продуктів та інших необхідних для продовження служби матеріалів.
Спочатку на ленінградському Балтійському заводі хотіли будувати п'ять кораблів проекту 1144, але вже боляче дорогими і трудовитратними вони виходили. Навіть потужна радянська економіка не змогла подужати п'ятий корабель цього типу «Адмірал Флоту Радянського Союзу Кузнєцов», будівництво якого в жовтні 1990 року було офіційно анульовано, а назву передали важкому авіаносному крейсеру «Тбілісі». Втім, 1990 року Радянському Союзу було вже не до атомних крейсерів, тож корабель упав жертвою радше не економіки, а нового мислення.
Перший крейсер проекту 1144 «Кіров» вступив у стрій 1980 року, за ним пішли «Фрунзе» (1983), «Калінін» (1988) і «Андропов/Петро Великий» (1996). Ці крейсери з початку вісімдесятих років і по теперішній час є одними з найпотужніших надводних кораблів у світі, що володіють видатними як ударними, так і оборонними можливостями. Основою ракетного озброєння є 20 вертикальних пускових установок крилатих ракет П-700 «Граніт», які можуть застосовуватися як для удару по авіаносних угрупованнях, так і по наземних цілях на дальності 600 км. В особливих випадках фугасна головна частина ракет заміняться на ядерну. Протиповітряну оборону забезпечує комплекс С-300Ф «Форт» - морський варіант добре відомого сухопутного зенітно-ракетного комплексу. «Форт» здатний вражати будь-які цілі на висоті 27 км і дальності до 200 км.
Також корабель захищає зенітний комплекс середнього радіусу дії «Кинджал», здатний на дальності до 12 кілометрів збивати ракети і авіабомби, що коригуються/вільнопадають, і комплекс «Оса-М», що перехоплює цілі на висотах від 5 до 4000 метрів на дальності до 15 км. Крім зенітного ракетного озброєння корабель має універсальні артилерійські установки, включаючи 30-мм шестиствольні установки АК-630 зі скорострільністю 5000 пострілів на хвилину. Протичовнове озброєння включає ракетно-торпедний комплекс «Водоспад» здатний вражати підводні човни противника на дальності 50 кілометрів. За оцінками західних експертів, всього один крейсер типу «Орлан» перевершував всі англійські та аргентинські військово-морські сили, задіяні у Фолклендському конфлікті 1982 року. Іншими словами, всього один крейсер «Кіров» міг би розгромити спільний гіпотетичний англо-аргентинський флот, та ще вразити берегові цілі.
На жаль, служба цих кораблів була недовгою. У 1992 році їх «декомунізували», перейменувавши «Кіров» на «Адмірал Ушаков», «Фрунзе» на «Адмірал Лазарєв», «Калінін» на «Адмірал Нахімов», а «Андропов» на «Петро Великий». Перші три крейсери через хронічну нестачу коштів у Міноборони довгі роки перебували в небоєздатному стані і іржавіли на приколі, а службу ніс «Петро Великий», який вступив у стрій 1996 року. Дотепер Міноборони так і не вирішило, що йому робити з крейсерами «Адмірал Ушаков» і «Адмірал Лазарєв». Швидше за все, в силу досить похилого віку, модернізувати їх не будуть і відправлять на злам. Відносні нові «Адмірал Нахімов» і «Петро Великий» пройдуть у найближчі роки модернізацію і переозброєння. Зокрема, планується оснастити їх крилатими ракетами «Калібр» і встановити на кораблі ряд сучасних систем, що підвищить бойові можливості. Втім, все це буде можливим лише за наявності відповідного фінансування.
У будь-якому випадку, можна констатувати, що у вітчизняному флоті кораблі з характеристиками крейсерів проекту 1144 з'являться ще не скоро. Якщо взагалі з'являться, враховуючи розвиток штучного інтелекту і безпілотних систем. Які можуть просто зробити подібні кораблі непотрібними, кардинально змінивши всю концепцію військового суднобудування. Однак свій слід - дуже яскравий слід - крейсера проекту 1144 залишили як у вітчизняному, так і в світовому суднобудуванні.