З давніх часів кулінарія була заняттям на кшталт мистецтва, причому приготування їжі забирало досить багато часу. Однак промислова революція прискорила темп життя людей, і багато хто вже не хотів витрачати час на приготування їжі. Швейцарський мельник Юліус Маггі вирішив поглянути на цю проблему з наукової точки зору. У результаті він став одним із засновників харчової хімії, а його ім'я і найзнаменитіший винахід відомі практично кожній сучасній людині.
Юліус Маггі (1846 ‑ 1912), молодший син іммігранта з Італії, почав свою кар'єру у віці 21 року як стажист у компанії, яка володіла паровим млином у Будапешті. За два роки він доріс до віце-президента, після чого вирішив зайнятися сімейним бізнесом, взявши на себе керівництво млином батька в швейцарському місті Вінтертур. Наступні кілька років підприємство балансувало на межі банкрутства, оскільки в Європі відкривалися все нові млини і ціни на їхні послуги постійно знижувалися. Саме тоді Юліус зрозумів, що настав час освоювати нові види діяльності. Ідею йому підказав Фрідолін Шулер, швейцарський лікар і інспектор з умов праці, який звернув увагу на дуже мізерну дієту робітників численних фабрик. Маггі поставив собі амбітне завдання створити дешеву, поживну і досить смачну страву швидкого приготування, хоча поєднання цих якостей і здавалося неможливим.
У своєму прагненні створити подібну страву Юліус Маггі був далеко не першим. Ще в 1831 році винахідник консервів, француз Ніколя Аппер, запропонував випускати зневоднений бульйон у вигляді порошку, а в 1840 році знаменитий німецький хімік Юстус фон Лібіх розробив власну технологію виготовлення концентрату м'ясного бульйону. Але у цих продуктів був серйозний недолік - для їх приготування використовувалося м'ясо, тому ціна кінцевого продукту була занадто високою. Маггі ж вирішив працювати над стравами на основі бобових, які, на жаль, довго готуються, а за смаковими якостями сильно поступаються м'ясу.
Тому Маггі майже два роки свого життя присвятив кулінарно-хімічним експериментам, намагаючись знайти спосіб поліпшити смак готових страв, і зрештою вирішив це завдання в 1883 році. Він піддав вихідні продукти кислотному гідролізу рослинних білків (варіння в соляній кислоті), отримавши після нейтралізації суміш амінокислот, основну частку в якій становила глутамінова.
Саме вона відповідає за смак «умами» («м'ясною»), тому продукт дуже нагадував м'ясний бульйон... без використання м'яса! У 1886 році супи швидкого приготування були представлені спочатку в Швейцарії, а потім і в інших країнах Європи, де стали користуватися величезною популярністю. А в 1907 році Маггі вивів на ринок свій самий культовий продукт - бульйонний кубик Maggi Kub, який зробив ім'я винахідника всесвітньо відомим. І хоча відтоді рецептура неодноразово поліпшувалася, форма кубика, який у наш час можна купити в будь-якому магазині, залишилася незмінною.