З дитсадкових часів ми не вагаємося у виборі кольорового олівця, щоб зобразити наше головне світило. Якщо сонечко біля горизонту - малюємо його помаранчевим, якщо високо в небі - жовтим. А що, неправильно? Ті, хто знає ази астрофізики, звичайно в курсі, що Сонце відноситься до зірок типу «жовтий карлик», так що все сходиться. Ось хіба що є фільм, назва якого явно покликана була звучати парадоксально: «Біле сонце пустелі». Ну, тобто незвичайне якесь сонце. Біле...
А воно таке і є! І нехай нас не обманюють знімки сонячної поверхні, що з'являються інший раз в журналах, зроблені з наземних телескопів і космічних апаратів. Там ми бачимо, як правило, кипляче помаранчеве пекло, але ці картинки спеціально розфарбовані так, щоб відповідати уявленням більшості землян про колір сонячної поверхні. Так виглядає більш вражаюче. У Мережі можна легко знайти й інші знімки, на яких виразне видно, що колір світила - чисто білий. У всякому разі, саме так його сприймає людське око. Якщо тільки це око знаходиться за межами земної атмосфери. Дослідження спектру сонячного випромінювання показує, що найінтенсивніше Сонце випромінює в зеленій частині діапазону, однак ми всі прекрасно знаємо, що атмосфера Землі набагато краще пропускає більш довгі хвилі з жовто-червоної частини спектру, а більш короткі з зелено-фіолетового сегмента розсіює. Сонце біля горизонту світить на нас крізь велику товщу повітря і виглядає оранжево-червоним. Високо в небі воно світліє, і набуває світло-жовтого відтінку. «Жовтять» сонце і всілякі дими, серпанки та інші оптичні забруднювачі атмосфери. Ось чому в пустелі, де небо чисте і безхмарне, Сонце здається особливо білим, тобто практично таким, яким його видно з космосу.
«Жовті карлики», які насправді білі, мають температуру поверхні 5000 ‑ 6000K (біля Сонця 5778K). Помаранчево-червоні зірки «смажать» куди менш інтенсивно (в районі 3000К), в синьому спектрі випромінюють блакитні гіганти з температурою поверхні 10000K і більше. До речі, зірки звані «білими карликами», теж існують, і, більш того, наше Сонце, мабуть, стане одним з них. Пройшовши фазу червоного гіганта, світило скине рихлу газову оболонку, яка стане туманністю, а на його місці залишиться надщільне, дуже масивне, але крихітне гаряче ядро, що світиться розміром з Землю. Це відбудеться приблизно через 8 млрд років.
Діти малюють Сонце так:
Фото
Астрономи показують Сонце таким:
Фото
Насправді Сонце - біле.
Item 1 of 6
1 / 6