В результаті поглибленого аналізу знімків автоматичної міжпланетної станції MESSENGER вчені NASA виявили істотні запаси льоду не тільки у великих, але і в дрібних кратерах на полюсах найближчої до Сонця планети.
Меркурій знаходиться на відстані близько 58 мільйонів кілометрів від Сонця, а повний оборот навколо зірки займає 88 земних діб. Він належить до планет земної групи і за своїми фізичними характеристиками нагадує Місяць. У Меркурія немає природних супутників, але є дуже розріджена атмосфера і велике залізне ядро, яке становить 83% від обсягу планети і є джерелом магнітного поля.
Ще в 2011 році дослідники NASA з'ясували, що магнітний центр Меркурія розташований не в центрі планети, а зміщений на її північ. Його полюси отримують різну кількість частинок сонячного вітру, що укупі зі слідами вулканічної активності дало вченим можливість припустити існування замороженої води в глибоких кратерах на полюсах Меркурія. Перманентно темні полюси планети виявилися досить сприятливим середовищем для утворення льоду.
Використовуючи фотографії, зроблені зондом MESSENGER, вчені спробували відстежити, як змінювалася відбиваюча здатність поверхні на дні великих і дрібних кратерів Меркурія. Вважалося, що лід присутній на поверхні планети лише у великих кратерах, але виявилося, що його досить багато і в дрібних. Якщо просумувати запаси замороженої води на Меркурії, вийде досить вражаюча цифра.
Загальна площа крижаного покриву тільки в трьох найбільших кратерах планети становить не менше чотирьох тисяч квадратних кілометрів, а ще більше замороженої води ховається під грунтом на рівнинах навколо кратерів, а також у чотирьох воронках діаметром близько п'яти кілометрів на північному і південному полюсах Меркурія. А ось джерело настільки гігантських запасів льоду на планеті як і раніше залишається для вчених загадкою.