Геофізики з Університету Меріленду досліджували тисячі записів сейсмічних хвиль і виявили незвично щільні великі структури, що знаходяться на кордоні ядра і мантії.
В результаті проведеного дослідження, британським вченим вперше вдалося скласти велику і детальну картину ділянки кордону між ядром і мантією. Основним матеріалом для вивчення стали відображення від цієї межі сейсмічних хвиль, що проходять під Тихоокеанським басейном. За допомогою штучного інтелекту геофізики проаналізували близько семи тисяч сейсмограм за період з 1990 по 2018 рік.
"Дивлячись на тисячі відображень одночасно замість того, щоб сфокусуватися тільки на декількох, як зазвичай роблять, ми отримали абсолютно нову перспективу, - пояснює один з авторів дослідження Доен Кім. Ми побачили, що в районі кордону ядра і мантії знаходиться безліч структур, які можуть виробляти ці відображення, і це те, чого ми раніше не розуміли, оскільки дивилися занадто вузько ".
Сейсмічні хвилі, проходячи через структури з різною щільністю, температурою або складом, по-різному змінюють швидкість, напрямок і розсіювання. Вимірюючи швидкість і амплітуду цих хвиль після того, як вони досягнуть сейсмографа, можна скласти уявлення про фізичні властивості порід і розплавів, що знаходяться глибоко під поверхнею Землі. По суті своїй, цей метод дуже схожий на ехолокацію.
Відлуння від незвичайних структур, розташованих на кордоні ядра і мантії, автори дослідження виявили приблизно на 40% записів. «Це було дуже несподівано, тому що ми вважали, що вони досить рідкісні, а з'ясувалося, що ці структури значно більш поширені, ніж вважалося раніше», - говорить професор геології Університету Меріленда Ведран Лекіч.
Ці великі, щільні, однорідні і гарячі прикордонні структури були виявлені, зокрема, під вулканічними Маркізькими островами, а також під Гаваями.