Щоб відповісти на це запитання, вчені порівняли геном жирафів і їх найближчих родичів, окапі, з геномами понад 40 видів інших ссавців, включаючи корів, овець, верблюдів і людину.
Окапі відокремилися від жирафів за еволюційними мірками нещодавно - 11-12 мільйонів років тому, але зовсім на них не схожі і більше нагадують зебр, тому порівняння з ними дозволило відокремити саме «довгошеє» в генетиці жирафів.
Порівняльний аналіз виявив 70 генів, відповідальних за жираф'ї особливості. Шукали не тільки «гени довгошого», відповідальні за розмір хребців. Цікаво було виявити ділянки ДНК, мутації яких дозволили підтримувати такий дивний організм на ходу - особливо потужне серце, здатне закачувати кров на велику висоту. Це - велика робота навіть у спокої, але жирафи ще й люблять кардіонавантаження - вони розвивають швидкість до 60 км/год, що при їх зростанні просто разюче.
Виділені гени відповідають за формування скелета, нервової та серцево-судинної системи. Так, щоб жираф виріс великим, потрібно як мінімум два гена - один визначає, які органи повинні рости, а інший стимулює їх зростання. У жирафів стільки ж кісток, скільки у інших подібних тварин, просто вони дуже довгі.