Алекс Манукян заслужив репутацію філантропа і видатного представника вірменської діаспори в США завдяки одному дуже простому винаходу. Він подарував світу водопровідний кран, який можна відкривати однією рукою.
У 1915 році сім'я Манукянів втекла від погромів зі Смирни до Греції, а в 1920-му перетнула океан і осіла в Канаді. Старший син Алекс у віці 19 років вирушив шукати кращої долі в США - з 50 доларами в кишені і знанням п'яти мов (англійської серед них не було). Пропрацювавши кілька років різноробом у Новій Англії, 1924 року він приїхав до Детройта - центру автомобільної промисловості, що стрімко розвивалася. Кваліфіковані робітники були нарозхват, і Алекс Манукян, який раніше ніколи не стояв за верстатом, впевнено влаштувався на роботу... і того ж дня був звільнений. Так повторювалося кілька разів, але через кілька місяців Алекс вже мав пристойну кваліфікацію. Набравшись досвіду і скупчивши трохи грошей, Манукян разом з Гаррі Аджемяном і Чарльзом Саундерсом в 1929 році організував компанію Masco Screw Products з капіталом $5000. Незважаючи на Велику депресію, їх починання виявилося успішним, а пізніше, під час Другої світової війни, і зовсім пішло в гору: Masco стала постійним постачальником різних складних металевих деталей для Ford і Chrysler, і її оборот в 1940-х обчислювався вже мільйонами доларів.
Наприкінці 1940-х у компанію звернувся винахідник з Каліфорнії, який запропонував купити в нього права на «революційний» водопровідний кран. Революційність полягала в тому, що замість двох вентилів для гарячої і холодної води використовувався один шаровий кран, який одночасно регулював і натиск, і температуру. Технарі зустріли ідею холодно. Один з інженерів Masco навіть знущально сказав винахіднику: «По-моєму, ви забули намалювати на чертежі другий кран!». Однак Манукян досвідченим поглядом побачив у схемі нового змішувача перспективу, яку пропустили всі інші. Конструкція містила тільки один рухомий елемент, а швидкозношуваних деталей, прокладок, не містила зовсім.
Втім, незабаром з'ясувалося, що відсутність прокладок зовсім не заважає новому змішувачу протікати, так що Манукян разом з групою інженерів взявся за доопрацювання конструкції. У 1954 році побачив світ продукт, названий Delta на честь букви грецької абетки, яку нагадував трикутний ексцентрик змішувача. Спочатку планувалося продати конструкцію виробникам сантехніки, але жоден з них цією ідеєю не зацікавився. Саме тоді Манукян прийняв рішення, яке принесло йому світову славу, - виробляти і продавати змішувач самостійно. Найнявши кількох помічників, він особисто зайнявся торгівлею «з коліс». Сантехнікам, які встановлювали змішувачі клієнтам, він робив величезні знижки і навіть просто вручав продукцію абсолютно безкоштовно. Змішувачі виявилися зручними, не текли і не зношувалися, і незабаром запрацювало сарафанне радіо, а до Манукяна стали звертатися ті самі виробники, які раніше відкинули його пропозицію. У результаті вже в 1958 році продажі продукції Delta Faucet Company, організованої в Грінберзі, штат Індіана, перевищили мільйон доларів. А сьогодні компанія, яка дожила до наших днів (у складі групи Masco, що входить до списку Fortune 500), випускає понад мільйон змішувачів на місяць.