Сильна посуха знизила рівень Мосульського водосховища в іракському Курдистані, дозволивши археологам вдруге досліджувати руїни стародавнього міста імперії Мітанні.
Посуха становить серйозну загрозу для жителів Ірану, але приносить користь археологам, дозволяючи знову поглянути на руїни стародавнього міста
Посуха на півдні Ірану виявилася вкрай проблемною для жителів країни, але в той же час подарувала археологам шанс знову поглянути на стародавнє місто.
Перша посуха і дослідження міста
Під час попереднього зниження рівня води в Мосульському водосховищі німецько-курдська команда дослідників виявила великий палац зі збереженими фресками на стінах. Палац розташовувався за 20 метрів від східного берега річки Тигр і явно був центром влади бронзового століття. На думку істориків, цим містом могло бути місто Дзакику, згадуване в джерелах 3800-річної давності.
Однак пізніше рясні опади повернули водосховище на колишній рівень, затопивши місто.
Нова посуха і нові розкопки
Цього року повернулася посуха і місто знову стало доступним для археологів.
Дослідники вже встигли нанести на карту деякі будівлі, які розташовувалися поруч з палацом. До них відносяться величезні укріплення і те, що схоже на складський комплекс і фабрики. На думку вчених, у складських приміщеннях могла зберігатися велика кількість товарів, що привозяться туди з усього регіону.
Незважаючи на те, що водосховище затопляло місто протягом останніх 40 років, стіни з сирцевої цегли дивно добре збереглися. Археологи пов'язують це з землетрусом 1350 р. до н. е., який зруйнував верхні стіни і захистив нижні.
Одним з найцікавіших фактів є те, що команда також виявила кілька керамічних глечиків, що містять понад 100 необпалених глиняних табличок. Подальший їх переклад може дати важливу інформацію про життя міста.
Керамічна посудина з табличками
Імперія Міттані проіснувала приблизно з 1600 року до н. е. по 1260 р. до н. е. і на піку свого розвитку охоплювала більшу частину сучасної Сирії і північного Іраку - величезну територію за стародавніми мірками. На жаль, від неї практично нічого не залишилося, і археологи чіпляються за будь-яку можливість дізнатися більше подробиць про цю імперію.