Перехід наших далеких предків від полювання і збирання до більш сучасних способів господарювання відбувся на пару тисяч років раніше, ніж вважалося до цього часу. Такого висновку дійшли вчені із Самарського держуніверситету, які провели ліпідний аналіз черепків стародавньої кераміки.
Керамічні судини з обпаленої глини мають чудову особливість. Їхні стінки пористи. Не настільки, щоб протікати, але достатньо для того, щоб вбирати речовини, що знаходяться в судині. Потім горщик зазвичай розбивається і перетворюється на найбільш ласу здобич археологів - купку черепків. Цінності у них немає ніякої, тому їх переміщення з одного місця на інший чиїмись зусиллями вкрай малоймовірно. Зате за особливостями кераміки можна досить точно датувати її, а заодно і ті шари, в яких вона знайдена. А зібравши з внутрішнього боку колишнього горщика відкладення можна проаналізувати їх сучасними методами, визначивши, що колись перебувало в горщику. Логічно припустити, що господарі горщика цим і харчувалися.
Як повідомляє РИА Новости, в цьому випадку предметом вивчення та аналізу були черепки судин прикаспійської археологічної культури, що існувала на крайньому сході Європи близько VI тисячоліття до нашої ери. Це було в дописьменну епоху, тому про цих людей і їх життя ми знаємо вкрай мало. Практично, від них крім черепків нічого і не залишилося.
Проведений фахівцями аналіз відкладень на черепках дозволив виявити сліди жирів, типових для молочних продуктів. Це означає, що неолітичні мешканці околиць майбутньої Самари вже до кінця VI тисячоліття до н. е. були практикуючими скотарями. Чи були вони також і хліборобами, зараз сказати не можна, це можуть показати майбутні дослідження.
Раніше вчені вважали, що скотарство в регіоні розвинулося приблизно в IV тисячолітті до н. е.
Це не перший приклад використання сучасних аналітичних методів стосовно стародавньої кераміки. Раніше ми писали про посудини, які використовувалися стародавніми європейцями для годування немовлят. Це було на кілька тисячоліть пізніше.