Шведська фірма Sandvik розробила і виготовила гітару, яку неможливо зламати.
Розбивання гітар є частиною сценічного шоу багатьох музикантів. Цим свого часу займалися Джиммі Хендрікс, Річі Блекмор і Інгві Малмстін. Шанувальником останнього з дитячих років є інженер фірми Sandvik Хенрік Лойкканен. Він не тільки пристойно грає на гітарі, але і завжди хотів зробити ексклюзивний інструмент для свого кумира.
Свого часу Річі Блекмор зізнався, що навіть з його доходами в Deep Purple і Rainbow було недозволеною розкішшю розбивати на кожному концерті Fender Stratocaster. Тому він заміняв легендарну і дуже дорогу гітару японськими копіями. Але «японці» теж стали з роками недешевими, і Блекмор від практики знищення інструментів давно відмовився. Та й якось несолідно в його-то роки трощити гітари, чого шанувальники зараз можуть банально не зрозуміти.
Інша справа - Інгві Малмстін. Він як і раніше бадьорий, засмучений і кожен свій виступ перетворює на шоу, на яких гітари ламаються десятками щорічно, в тому числі і дорогі іменні Fender Stratocaster. Днями на концерті у Флориді шведсько-американський віртуоз отримав такий інструмент, якому не страшні ніякі навантаження. Шведська фірма Sandvik презентувала своєму земляку «невбивану» гітару, гриф якої виготовлено з нержавіючої сталі, а дека надрукована з титану на 3D принтері. Причому гриф був зроблений скалопованим, тобто з поглибленими ладами. Саме такий любить Малмстін і дуже не люблять інші гітаристи.
Момент істини для виготовленої в єдиному екземплярі гітари настав під завісу концерту, коли Маестро Малмстін почав громити колонки Marshall. Колонки цієї екзекуції не пережили, чого не скажеш про гітару, яка витримала всі знущання. Більше того, після всіх змивань Малмстін продовжив грати і інструмент звучав не гірше, ніж звучав до екзекуції. Вердикт Маестро був такий: «Гітару неможливо зруйнувати, але їй можна зруйнувати все навколо».
Зрозуміло, це був всього лише демонстраційний зразок, який не має серійних перспектив. Коштує дорого, та й не всякий гітарист використовує свою гітару як кувалду. Це своєрідна «спадщина» епохи Джиммі Хендрікса і Річі Блекмора, а Інгві Малмстін останній з могікан тієї епохи.