Психологи з Університетського коледжу Лондона довели існування позитивного зв'язку між якістю життя в похилому віці і кількістю соціальних навичок, зокрема, дружелюбності, відповідальності і віри в краще.
Лікарі-епідеміологи з Університетського коледжу Лондона довели існування позитивного зв'язку між якістю життя в похилому віці і кількістю соціальних навичок, зокрема, дружелюбності, відповідальності і віри в краще.
Якість життя в старості залежить від багатьох факторів, з яких не останню роль відіграють матеріальне становище і здоров'я. Однак і менш очевидні речі - такі, як особливості характеру, які психологи називають «некогнітивними навичками» - також слід враховувати.
Дослідники обробили великий масив даних, зібраних за кілька років спостережень за однією і тією ж групою з восьми тисяч осіб від 52 до 90 років (такі дослідження називають лонгтитюдними). За анкетами психологи оцінювали такі якості, як відповідальність, рішучість, емоційна стійкість, самоконтроль і оптимізм. З'ясувалося, що у тих, хто до старості опинився самотній, практично відсутні всі перераховані якості (або, вірніше, навички - оскільки сучасна психологія вважає, що всі ці властивості людина може в собі виховати).
У людей з сильно розвиненими некогнітивними навичками часто захоплювалися волонтерством, що вчені визнали хорошим знаком. Та й зі здоров'ям справи у більш відповідних і літніх людей, як правило, були краще. Складна методика дозволила авторам дослідження з упевненістю заявити, що справа не в тому, що оптимісти не люблять скаржитися на життя: можна не скаржитися, але не можна зобразити хороший аналіз крові або відсутність зайвої ваги.
Вчені вважають, що всі п'ять навичок однаково важливі. Можливо, з поля зору дослідників випали інші важливі фактори, але відповідальність, рішучість, стійкість, самоконтроль і оптимізм тепер офіційно кращі друзі щасливої старості.
Результати дослідження опубліковані в журналі PNAS.