У 1946 році в не до кінця відновлених після німецької бомбардування цехах Горьківського автозаводу була зібрана перша партія автомобілів ГАЗ-М20 «Перемога».
Мало хто знає, але «Перемога» багато в чому зобов'язана своєму народженню Сталінградській битві. Після того як 6 армія вермахту потрапила в котел під Сталінградом, той чоловік, чиїм ім'ям було названо це місто, зрозумів, що гітлерівська Німеччина, що називається, «не жилець», і що її кінець не за горами. З відкриттям другого фронту або без нього, але СРСР однозначно доб'є ворога протягом найближчих трьох-чотирьох років. Ось чому 3 лютого 1943 року, наступного дня після того, як у Сталінграді здалися залишки 6-ї армії Паулюса, Сталін дав добро на розробку нового легкового автомобіля.
Здавалося б, крок більш ніж необачний. Ворог далеко не був розбитий, і загибель армії Паулюса не означала військового краху Німеччини, але верховний головнокомандувач, схоже, бачив перспективи краще і ясніше багатьох. Ось чому в самий розпал війни були виділені необхідні і настільки дефіцитні ресурси на розробку майбутнього ГАЗ-М20.
Забігаючи вперед, варто рішуче відмести притягнуті за вуха відсилання до британського автомобіля Standard Vanguard, який дуже часто і, з не цілком зрозумілих причин, називають неліцензійним прообразом «Перемоги»: англієць з'явився у продажу на рік пізніше радянського автомобіля. Дизайн «Перемоги» був в загальних рисах розроблений ще до війни художником Валентином Бродським, а до розуму машину доводив знаменитий газівський конструктор А.А. Ліпгарт. Грубо кажучи, вже до війни було ясно, що наступник газівської «емки» - ГАЗ-М1 - отримає новаторський понтонний кузов з плоскими боковинами, без виступаючих крил, підніжок і з кузовом фастбек. У цей час роботи над Standard Vanguard ще навіть не починалися.
Ідеї Бродського допрацював спочатку Юрій Долматовський, а батьком остаточного вигляду майбутньої «Перемоги» став Веніамін Самойлов. Варто відзначити рекордні терміни проектування, які не снилися навіть сучасним конструкторським бюро, оснащеними комп'ютерами і працюють в мирний час. А тоді, нагадаємо, йшла війна, і в арсеналі розробників не було нічого, крім ватмана і лінійок.
6 листопада 1944 року дослідний зразок ГАЗ-М20 почав намотувати перші тестові кілометри. На перших порах машина оснащувалася бензиновою «шісткою» ГАЗ-11, але «нагорі» вирішили, що такий мотор неекономічний, і у двигуна просто «відрізали» два циліндри. З таким мотором «Перемога» і пішла в серію. Втім, від 3,5-літрової «шістки» все ж не відмовилися, і з цим двигуном була випущена обмежена партія ГАЗ-М20.
Після того як «Перемогу» показали в Кремлі членам уряду і особисто генсеку, машині дали зелене світло. Саме тоді народилася легенда, яка стверджує, що спочатку автомобіль повинен був отримати ім'я «Батьківщина», але ця назва сильно не сподобалася Сталіну, який поцікавився: «І чому ж ми будемо продавати Батьківщину?» Але це не більше ніж легенда - ГАЗ-М20 з самого початку отримав ім'я «Перемога» в ознаменуванні перемоги радянського народу над німецько-фашистськими загарбниками. А щоб закрити тему про запозичення і копіювання, варто чесно зізнатися, що передня підвіска багато в чому копіювала таку в автомобіля Opel Kapitan, який ретельно вивчали на ГАЗі перед війною.
Перші випущені у вільний продаж «Перемоги» не надходили, а розподілялися. Та й випуск їх був мізерний, оскільки автомобілі робилися за обхідною технологією: у 1946 році вдалося випустити всього 23 машини. Незважаючи на ручну збірку, якість автомобілів виявилася жахливою, і в 1948 році грянув скандал. Радянська еліта, яка отримала «Перемоги» за розподілом, дружно обурилася тим, що автомобіль постійно ламався. «Перемога» дуже невигідно виглядала на тлі масових трофейних машин, які після війни становили значну частину радянського автопарку. Ті справно їздили навіть незважаючи на дефіцит запчастин. «Перемога» ж відрізнялася незручною посадкою на задніх сидіннях, що постійно прогорає глушником, а 2,1 літровий 50-сильний мотор явно був слабенький для вельми важкої машини. Було чимало й інших «косяків», породжених збіркою машини за обхідною технологією.
Глас обуреної еліти дуже швидко досяг Кремля і призвів до абсолютно неординарного в історії світового автопрому рішення: конвеєр ГАЗу зупинили в жовтні 1948 року за особистим наказом Сталіна, який зажадав усунути всі недоліки. Слідом за цим послідував і «розбір польотів» - директор Горьковського автозаводу І.К. Лоскутов був відсторонений від займаної посади, незважаючи на всі його заслуги в роки війни, а головний конструктор А.А. Ліпгарт в авральному порядку почав покращувати своє дітище. Варто зазначити, що Сталіна задовольнили пояснення автозаводців, які посилалися на дійсно об'єктивні труднощі, і далекосяжних висновків не було. Більш того, коли в жовтні 1949 року був відновлений випуск доопрацьованої «Перемоги», її творці були удостоєні Сталінської премії.
З 1946 по 1955 роки в СРСР було випущено 235 999 примірників «Перемоги» декількох модифікацій, і цей автомобіль без всяких застережень став символом радянського післявоєнного автопрому. Саме «Перемога» стала першим радянським автомобілем, що з'явився на авторинках капіталістичних країн - Бельгії, Англії, Фінляндії та Австрії. З 1951 року польський завод FSO почав випуск ліцензійної копії «Перемоги» під ім'ям Warszawa, причому поляки внесли серйозні зміни в конструкцію машини і випускали не тільки фастбек, але і седан, якого в СРСР не було. До речі, в Польщі до 1973 року було випущено 254 472 ліцензійних «Варшав», що перевершило кількість оригінальних «Перемог». ГАЗ-М20 став першим легковим автомобілем, випущеним у КНДР - з радянських машинокомплектів у Північній Кореї було зібрано кілька сотень машин, але конвеєрне виробництво північнокорейці так і не освоїли.
Але найголовніше, випуск «Перемоги» в 1946 році мав величезний психологічний і пропагандистський ефект. Тоді як у США та європейських країнах повертали на конвеєр довоєнні моделі, в Радянському Союзі почали випуск не просто нового автомобіля, а автомобіля з надсучасним понтонним кузовом. І в цьому відношенні СРСР випередив багатьох. Радянський Союз довів свою міць не тільки на полях битв минулої війни, але і більш ніж відверто натякав на свої лідируючі позиції в промисловій гонці, свідченням чого була в тому числі і «Перемога».