Такого висновку в результаті експерименту дійшли нейробіологи зі шведського Каролінського інституту.
Коли я був дитиною, мені подобалося уявляти, що я одного разу прокидаюся в чиєму чужому тілі, - розповідає Павло Тациковський, який керував науковою групою. - Ймовірно, у багатьох дітей були такі фантазії, але я з них так і не виріс - я просто перетворив їх на свою роботу ".
Під час дослідження вчені, звичайно, не проводили справжнього обміну тілами, але створили його симуляцію. Учасниками експерименту були пари друзів. Їх укладали поруч на кушетки і надягали окуляри з відеокамерами та екранами, на яких кожен з них бачив навколишнє з перспективи іншого. Для повноти ілюзії експериментатори синхронно торкалися певної частини тіла обох випробовуваних - так, щоб вони могли бачити і відчувати дотик, але «з іншого тіла». А щоб потім перевірити реалістичність «обміну», тілам випробовуваних погрожували ножем, порівнюючи фізіологічну реакцію на загрозу власному тілу і тому, де кожен з них в даний момент «перебував». Ілюзія виявилася повною, і як каже Тациковський, «обмін тілами більше не є прерогативою наукової фантастики».
Однак метою дослідження було не показати можливість такого ілюзорного обміну тілами, а з'ясувати, як впливає тіло людини на її уявлення про самого себе. Виявилося, що впливає і досить сильно.
За короткий часовий проміжок «обміну тілами» самооцінка випробовуваних істотно змінювалася і зближувалася з їх оцінкою друзів, в тілах яких вони побували. Для того щоб зрозуміти це, вчені просили оцінити свої якості та якості друзів до і після експерименту.
Крім того з'ясувалося, що обмін тілами впливає на пам'ять. "Є добре відомі дані про те, що люди краще запам'ятовують речі, пов'язані з ними самими, - пояснює Тациковські. Тому ми вирішили, що раз ми під час ілюзії порушуємо самооцінку, то це повинно знизити і здатність до запам'ятовування ".
Припущення підтвердилося - перебуваючи «в чужому тілі» учасники експерименту дійсно гірше виконували тести на пам'ять, і як пояснюють автори дослідження, причиною цього ефекту став конфлікт між сприйняттям себе і свого тіла. І при цьому ті з випробовуваних, хто глибше «вливався» в тіло друга і сильніше зближував з ним свою самооцінку демонстрували кращий результат в тестах на пам'ять, ніж ті, хто відчував себе «не в своєму тілі».
Автори експерименту впевнені, що отримані ними результати можуть знайти цілком практичне застосування, зокрема для кращого розуміння і лікування психічних розладів, під час яких часто виникає тілесна дисоціація.