Вчені припускають, що отримані в ході дослідження результати можуть пояснити, чому ми не пам'ятаємо свого раннього дитинства.
Настрій дітей, як відомо, непередбачуваний: зараз вони весело грають, а вже в наступний момент можуть невтішно плакати. «Дивним чином досі залишався невивченим вплив цих змін настрою на здатність дітей до навчання і запам'ятовування», - говорить професор Сабіне Зеехаген з Рурського університету в Бохумі. У випадку дорослих такий вплив є доведеним, так, наприклад, у певному настрої ми особливо добре згадуємо те, що сталося з нами минулого разу, коли ми були в такому ж настрої.
Вирішивши заповнити виявлену прогалину в науковому знанні, німецькі вчені провели дослідження за участю 96 дітей у віці від дев'яти місяців. Дітям, які проявляли спокійну активність, наприклад, розглядаючи малюнки в книзі, або ж навпаки - дико скакали під час гри, показували, як дорослий управляється з одягненою на руку лялькою. «Нам було цікаво, чи зможуть діти через п'ятнадцять хвилин повторити спостережувані ними рухи», - пояснює професор Зеехаген, яка керувала дослідженням. І перед тим, як це перевірити вчені за допомогою відповідної активності викликали у дітей той же настрій, який у них був під час спостереження за діями дорослого, або ж навпаки - зовсім інший.
В результаті з'ясувалося, що в разі, якщо настрій під час навчання і тесту збігалися, діти могли згадати і повторити рухи в два з половиною рази частіше.
Автори дослідження бачать в цьому результаті не тільки підтвердження впливу настрою на запам'ятовування, але і можливе пояснення того факту, чому ми не пам'ятаємо період свого раннього дитинства, а також чому діти пам'ятають тільки частину того, що з ними відбувалося - спогади, отримані при певному внутрішньому стані, стають недоступні в інших станах і настроях.