За деякими даними, перша штучна інсемінація була проведена наприкінці вісімнадцятого століття. Відтоді у лікарів з'явилося багато нових можливостей для збільшення ефективності процедури, але принцип її залишився тим самим. Призначається інсемінація донорською спермою в тих випадках, коли сперма чоловіка абсолютно непридатна для запліднення, якщо у нього відсутня еякуляція, якщо він страждає важкими спадковими захворюваннями. Також подібна процедура використовується для запліднення жінок, які воліють одностатеві шлюби або тих, у кого немає партнера зовсім. Не призначається інсемінація донорською спермою в тих випадках, коли у жінки спостерігаються запальні процеси в гострій формі, коли у неї нефізіологічна матка або такі захворювання, які несумісні з виношуванням здорового плоду, закупорка маточних труб, а також психічні недуги, загальні або онкологічні недуги, при яких лікарі забороняють народжувати і вагітніти. Але якщо лише одна маточна труба в нормальному стані, жінка може пробувати завагітніти за допомогою цієї процедури. У клініках, які займаються подібним лікуванням, існує банк сперми. У ньому можна вибрати сперму донора, відповідного за зовнішніми даними, віком та іншими показниками. Зазвичай у таких випадках використовують заморожену сперму. Це дає можливість уникнути зараження жінки важкими інфекційними захворюваннями, а також дозволяє дотримати етичні запобіжні заходи для неможливості зустрічі жінки і донора. Подібна процедура проводиться як з попередньою гормональною підготовкою, так і без неї.

Ще десяток років тому застосовувалося кілька видів введення сперми в матку жінки (інсемінації). Процедуру можна було провести шляхом введення сперми у вологу. Іноді її вводили в шийку матки, а в деяких випадках навіть у черевну порожнину. Сьогодні використовується лише один спосіб інсемінації - введення сперми безпосередньо в порожнину матки. За численними підрахунками саме такий метод дозволяє максимально збільшити кількість вдалих вагітностей. Незважаючи на те, що процедура ця відноситься до допоміжних репродуктивних технологій, вона дуже схожа на звичайне зачаття. Щоб влити сперму в організм жінки застосовується пристрій з синтетичних, гнучких і абсолютно безпечних компонентів. Після введення сперми в організм жінки всі інші «дії» відбуваються тільки природним чином. Найшвидші спермії проникають в маточні труби, звідти ближче до яєчників, де один з них і з'єднується з яйцеклітиною. Процедури подібні проводять вже майже два століття. Вона абсолютно безпечна і досить ефективна. У деяких випадках інсемінація є більш простим і дешевим аналогом екстракорпорального запліднення. Ефективність процедури в деяких випадках може досягати сорока відсотків, але зазвичай ці цифри набагато нижчі. Ефективність підвищується при проходженні жінкою деяких підготовчих процедур з використанням гормональних препаратів. Однак, подібне лікування використовується не завжди. Призначається інсемінація лікуючим лікарем після ретельного обстеження обох партнерів.

Для збільшення шансів на успішну інсемінацію лікарі проводять ряд заходів. Нерідко жінка страждає безпліддям, яке або не може бути пояснено з медичної точки зору, або викликано відсутністю овуляції. У таких випадках призначається стимулювання яєчників для настання овуляції. В результаті подібного лікування у жінки в організмі має дозріти не менше двох фолікулів. Застосовують під час лікування два типи лікарських засобів: ті, що впливають прямо на фолікули, а також ті, що сприяють активності відповідних гормонів (фолікулостимулюючих). Ліки цих груп носять найменування прямих, а також непрямих стимуляторів овуляції. Або гонадотропінів і антиестрогенів. Прийом ліків приурочується до третього або п'ятого дня циклу. Ліки вживаються щодня. Один раз на три доби пацієнтка приходить на ультразвукове обстеження для контролю за дією препаратів і ходом дозрівання яйцеклітин. Зазвичай на весь процес йде від десяти до п'ятнадцяти діб. Також нерідко призначаються аналізи крові (два або три) для визначення кількості естрадіолу в організмі. Як тільки кількість естрадіолу буде відповідною, а фолікули дозріють до діаметра шістнадцять - вісімнадцять міліметрів, пацієнтці внутрішньомишково вливається препарат, що містить гормон, який провокує овуляцію. Через тридцять шість - сорок дві години починається овуляція. Якщо жінка страждає спайками в органах малого тазу, якщо їй вже виповнилося тридцять вісім років, а також якщо вона хвора на ендометріоз, то шанс на благополучну інсемінацію дуже низький.

Перед тим, як здійсниться процедура, обидва партнери обов'язково повинні підписати папір, в якому вони дають письмовий дозвіл на штучну інсемінацію. Крім цього, перед процедурою призначаються деякі аналізи на наявність в організмі збудників сифілісу, СНІДу, гепатиту С і В. Перед штучною інсемінацією проводиться стимулювання овуляції. Жінка приймає певні ліки, зазвичай гормональні, які дозволяють яйцеклітині правильно дозріти в потрібний час. При цьому пацієнтка постійно перебуває під контролем лікаря, щоб вчасно помітити наближення овуляції і провести процедуру. За цикл жінка приходить на консультацію гінеколога два - три рази. У тому випадку, коли яєчники відреагували на стимуляцію множинною овуляцією, процедуру відкладають до наступного циклу. Сперму слід зібрати в той же день, коли буде проводитися процедура. Протягом декількох годин сперму витримують у певних умовах, щоб посилити активність чоловічих статевих клітин. Процедура інсемінації абсолютно не викликає негативних відчуттів і проводиться вона за лічені хвилини. Ймовірність завагітніти від даної процедури коливається в межах від чотирнадцяти до двадцяти відсотків. А ймовірність появи двійні або трійні після подібної процедури знижується на вісім відсотків. Рідко проводять більше трьох процедур, але це залежить від рекомендацій лікаря. У складних же випадках збирається консиліум з декількох фахівців, які призначають подальше лікування.