Зоб - це збільшення обсягів щитовидної залози будь-якого характеру і розміру. Ендемічним іменують зоб, який розвивається в осіб, що населяють один регіон, бідний солями йоду. Таким чином, з водою і їжею в організм жителів цього району потрапляє мало йоду. Про наявність ендемічного зобу можна говорити, якщо більше п'яти відсотків маленьких жителів району і тридцять відсотків дорослих жителів мають збільшення залози першої або більше ступеня. На території пострадянського простору дане захворювання розвинене в певних регіонах України, в Білорусі, в Сибіру, на Середньому Поволжі, на Уралі, в Середній Азії. Організм людини зрілого віку потребує ста - двохстів мікрограмів йоду, який зазвичай присутній у складі їжі або води. Якщо ж рівень добового споживання йоду падає до п'ятдесяти мікрограмів, розмір щитоподібної залози збільшується, щоб компенсувати цю нестачу. Але не можна сказати, що збільшення щитовидної залози носить епідемічний характер. Щоб щитоподібна залоза почала збільшуватися в розмірах, необхідно поєднання декількох провокуючих факторів, одним з яких є мізерний раціон, брак протеїнів у їжі, вітамінів. Брак таких мінералів як селен, цинк, мідь, кобальт, молібден також провокують йодисту недостатність. А ось надлишок кальцію, марганцю і фтора гальмують засвоєння йоду. Крім цього, існує ряд продуктів харчування, іменованих струмогенними, які погіршують засвоєння йоду, тим самим провокуючи її компенсаторне збільшення. Таку дію мають продукти, що включають тиоціанат, перхлорат, тіомочевину, похідні аніліну. Це морква, капуста, рідка, ріпа, соя, манго, редис, персики, арахіс. У забрудненій викидами воді також можуть бути присутні тіоурацил і тиомочевина. Дуже важлива і генетична схильність до захворювань щитовидної залози. Іноді спостерігається найвищий ступінь недостатності щитовидної залози, яка проявляється в розвитку кретинізму. При цьому захворюванні пацієнт страждає від розумової неповноцінності, у дітей сповільнюється розвиток і зростання. Брак йоду в організмі викликає нестачу цієї речовини і в щитоподібній залозі, що перешкоджає виробництву гормонів щитовидної залози трийодтиронина і тироксину. Брак цих гормонів викликає збільшення виробництва тиреотропного гормону в гіпофізі, який активізує роботу щитоподібної залози та її компенсаторне зростання. Для визначення збільшення щитовидної залози використовують звичайні методи: промацування, ультразвукове обстеження. Ендемічність же визначають, якщо пацієнт проживає в місцевості, неблагополучній за захворюваннями щитовидної залози. Схеми терапії ендемічного збільшення щитоподібної залози розробляються залежно від ступеня збільшення, а також від того, наскільки порушена її робота. Якщо заліза збільшена не надто (перший ступінь), призначається йодид калію за особливою схемою, а також призначається вживання їжі, що включає йод. Якщо щитовидна залоза слабо виробляє гормони, прописують штучні аналоги гормонів. При активному зростанні залози призначається хірургічне втручання. Для попередження ендемічного збільшення щитоподібної залози здійснюють як індивідуальну профілактику, так і масову. Як масову профілактику в кухонну сіль додають йодид калію. На тисячу кілограмів солі йде від двадцяти до сорока грамів йодиду калію. Вживати сіль слід протягом зазначеного терміну зберігання, оскільки поступово йодид калію деструктурується. Якщо додавати сіль під час варіння продукту, то йод також руйнується. Особам, які проживають у несприятливих регіонах, слід вживати в їжу більше хурми, морських продуктів, волоських горіхів, морської капусти, а також періодично відвідувати консультації ендокринолога.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND