Медикаментозні методи лікування У зв'язку з тим, що переважна кількість колоїдних проліферуючих вузлів досить мала, не викликають пережимання прилеглих органів і не спотворюють зовнішній вигляд пацієнта, вони не становлять особливої небезпеки для здоров'я. Тому, якщо виявлені дрібні множинні вузли, достатньо використання медикаментозної терапії. Ніколи не призначається хірургічне втручання, а також у деяких випадках не використовують навіть медикаментозне лікування. Найбільш ефективним методом лікування вузлового колоїдного проліферуючого зобу є постійний контроль з боку лікаря. У тому числі контролюється і робота щитовидної залози. Ця тактика обирається тому, що не доведена користь хірургічного втручання або лікарської терапії для поліпшення загального стану здоров'я пацієнта і продовження його життя. На консультаціях ендокринолога контролюється як обсяг утворень, так і робота щитоподібної залози. Якщо вузли не збільшуються, біопсія не повторюється. Загалом, слід враховувати, що вузли можуть зростати поступово. Однак у багатьох випадках вузли не змінюють свого розміру, а ріст не говорить про те, що зоб перероджується в злоякісну новоутворення. При дифузній освіті призначається супресивна терапія з використанням ліків, що містять тиреоїдні гормони. Дані ліки зменшують вироблення тиреотропного гормону і призводять до зменшення розміру освіти. Якщо кілька десятків років тому дуже широко використовували дані препарати для лікування вузлових форм, то сьогодні їх призначають в особливих випадках, оскільки Л-тіроксин допомагає зменшити обсяг вузлового зобу лише в одиничних випадках. Якщо ж захворювання комбінується з субклінічним або клінічним гіпотиреозом, тиреоїдні засоби можуть бути дуже ефективними як у терапії вузлової, так і багатовузлової освіти. Супресивне лікування із застосуванням Л-тіроксину досить дієве при призначенні людям молодого і зрілого віку, що населяють місцевості з нестачею йоду, якщо кількість тиреотропного гормону у них від 2,5 мЕд на літр або більше, а також, якщо не виявлені симптоми функціональної автономії. Якщо протягом шести - дванадцяти місяців дане лікування не дієве, його можна перервати, а якщо зоб зменшується, лікування потрібно продовжити. Якщо вузлів багато, вони великі або є підозра на їх злоякісність, то супресивне лікування за допомогою тиреоїдних засобів не дає результату. У зв'язку з тим, що дане лікування провокує остеопороз і порушення серцевого ритму, не потрібно прописувати його жінкам під час менопаузи, а також чоловікам старше шістдесяти років, особливо якщо у них виявлені порушення кісткової тканини, хвороби серця і судин, а також системні недуги. У зв'язку з тим, що поява утворень у щитоподібній залозі найчастіше пов'язується з браком йоду в організмі, нерідко лікування їх проводять з використанням препаратів йоду. Зараз у продажу є безліч різних препаратів з йодом, які за твердженням виробників необхідні для здоров'я людей різного віку. Насправді ж застосування їх має здійснюватися суворо під контролем лікаря, оскільки надлишок йоду також шкідливий як і його брак. У тому випадку, якщо лікар визначив брак йоду, він може призначити йодид калію в адекватних дозуваннях. Вживання даних препаратів без нагляду з боку фахівців може призвести до порушення роботи щитовидної залози. Хірургічна терапія вузлових новоутворень щитоподібної залози Для того щоб призначити операцію з лікування вузлових утворень у щитовидній залозі, лікарю необхідні дані цитологічного обстеження всіх вузлів, які доводять, що освіта є злоякісною. Оперативне втручання призначається при:
- Карциномах, наявність яких доведено цитологічними аналізами,
- Пухлинах, які більшою мірою є злоякісними,
- Складних утвореннях (В-клітинних і фолікулярних), які в тридцяти відсотках випадках бувають злоякісними,
- Великому розмірі вузлів, які здавлюють прилеглі органи,
- Тиреотоксикозе, що поєднується з вузловою формою утворення великого розміру.
Сьогодні зазвичай використовують малоінвазивні методи оперативного втручання, які не залишають шрамів. У деяких випадках видаляється лише частина залози, а якщо уражені обидві її частки, призначається видалення щитовидної залози. Існують й інші малоінвазивні методи лікування вузлів, наприклад, вливання в уражену тканину абсолютного етанолу - алкогольна абляція, не використовуються широко. Немає достатньої кількості доказів ефективності даного методу. Пацієнтам, у яких щитоподібна залоза або її частина видалена, призначають замісну терапію. Прописуються штучні аналоги Л-тіроксину, які вживаються при контролі кількості тиреотропіну в організмі. Ці ліки зручні у використанні, не провокують алергії.