Мономіцин - це антимікробний засіб першого покоління, що відноситься до групи аміноглікозидів. Вся група цих препаратів мають токсичну дію на організм. Це ототоксичність, нефротоксичність і нейротоксичність. Перші два види в основному можуть дати реакцію у більш слабких пацієнтів - малюків, старих, хворих, які страждають дисфункцією нирок і слухового апарату. У малюків до тримісячного віку подібні ускладнення розвиваються рідше, внаслідок недосконалості роботи нирок. Були проведені наукові випробування препаратів цієї ж групи, що і мономіцин. Під час робіт було з'ясовано, що нафтоксичність і ототоксичність проявляється тому, що препарат депонується в нирках і в деяких складових слухового апарату. Чим довше застосовується препарат, тим сильніше проявляються погіршення слуху і порушення у функціональності вестибулярного апарату. Особливості впливу на певні частини вуха призводять до більшої ймовірності виникнення глухоти у людей похилого віку. Якщо добре спостерігати за перебігом хвороби і прийомом препарату, то можна помітити вчасно настання глухоти і тоді цей процес можливо повернути назад. Але в деяких випадках порушення слуху виникають навіть через місяць після закінчення курсу лікування. З виникнення ускладнень такого типу серед аміноглікозидів мономіцин посідає друге місце. Що стосується негативного впливу на вестибулярний апарат, то це помітно як хитання, кружляння голови. Однак, при використанні мономіцину, подібні явища не часті.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND