Є певні медичні препарати, які називаються антихолінергічними, їх функція є протилежною тій, яку покликаний виконувати мотиліум. При їх одночасному прийомі антихолінергічний препарат нейтралізує дію мотиліуму і тому їх спільний прийом не має сенсу. Таку ж властивість мають і антацидні лікарські засоби. Вони, у свою чергу, призначаються разом з препаратами, що пригнічують секрецію і моторику шлунка. Прийом даного препарату після циметидину або натрію гідрокарбонату не доцільний, тому що ці речовини знижують дію цього медичного препарату. Прийом даного препарату з холінолітиками не має сенсу, так як ці препарати надають уповільнюючу дію на рухову функцію стінок шлунка. Деякі препарати здатні підвищувати концентрацію мотиліуму в плазмі крові. До них можна віднести антибіотики, які входять до групи макролідів. Це зитроцин, дінабак, азитрал, а так само протигрибкові препарати. Здатний підвищувати концентрацію цього медичного препарату і антидепресант - нефазодон. А ось з такими медичними препаратами, як нейролептики, до яких можна віднести: піракетам, пантогам, циклодол і тіаприд мотіліум може поєднуватися. Їх небажані побічні ефекти, до яких відносяться нудота, блювота, порушення травлення він здатний придушити, але при цьому їх основні властивості залишаться незмінними. У теорії цей препарат може вплинути на всмоктуваність препаратів, що приймаються одночасно з ним. Але спільний прийом з дигоксином і парацетамолом не викликав збільшення концентрації цих препаратів у крові. Правильно підібрані БАД (біологічно активні добавки) при прийомі даного препарату здатні значно прискорити процес лікування і знизити ймовірність виникнення деяких побічних ефектів від його застосування.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND