Трихомоніаз у жінок: причини, симптоми, можливі ускладнення. Методи лікування трихомоніазу у жінок

Трихомоніаз являє собою найпоширеніше інфекційне захворювання сечостатевої системи, яким хворіють більше 15% всіх людей на землі.

Щороку до 180 мільйонів людей заражаються такою хворобою.

Розгляньмо більш докладно симптоми трихомоніазу у жінок і способи лікування такої недуги.

Причини тріхомоніазу у жінок

Збудником даного захворювання у жінок є вологоліщна трихомонада. Вона вражає вологу і сечовий міхур. У більшості випадків зараження трихомонадою відбувається при незахищених сексуальних зв'язках з носієм інфекції.

При цьому варто знати, що трихомонада може виживати у вологому середовищі аж до декількох годин, тому є фіксовані випадки побутового зараження нею (через мочалки, чужі рушники, нижню білизну тощо).

Існують наступні фактори ризику зараження трихомоніазом у жінок:

1. Використання чужих засобів особистої гігієни.

2. Безладне статеве життя і часта зміна сексуальних партнерів (особливо без застосування презерватива, проте навіть такий вид контрацепції не завжди може убезпечити від усіх венеричних хвороб).

3. Користування чужими ваннами, санвузлами.

4. Часті відвідування лазень і саун.

Трихомоніаз у жінок: симптоми і ознаки

Після первинного зараження трихомоніазом розвивається так званий інкубаційний період. У середньому його тривалість становить від десяти до двадцяти днів. За цей час жінка може взагалі не спостерігати у себе будь-яких проявів захворювання, хоча бактерії трихомонади будуть активно розмножуватися в організмі.

Симптоматика трихомоніазу у жінок багато в чому залежить від того, яку саме область сечостатевої системи вразила хвороба. Найчастіше у хворої спостерігаються такі симптоми і прояви:

1. Часті позиви до сечовипускання.

2. Хворобливість при сечовипусканні (печіння, ріжучі болі).

3. При гінекологічному огляді помітна набряклість вологолища. Також воно часто покрите кірками і гіперемоване.

4. Різке підвищення температурних показників.

5. Слабкість і озноб.

6. Головні болі.

7. Тягнучі болі в зоні попереку.

8. Зниження працездатності.

9. Зниження сексуального потягу через біль у статевих органах.

10. Досить часто спостерігається свербіж статевих органів, який поширюється на внутрішню поверхню стегон. При цьому, в зоні розчісів виникатимуть виразки і невеликі крововиливи.

11. Якщо інфекція буде прогресувати під час аборту, пологів або в період менструацій, то небезпечні бактерії здатні проникнути в порожнину матки і викликати розвиток кісти яєчників або освіту спайок.

12. При тривалому протіканні захворювання у жінки сильно порушується вологоліщна мікрофлора. Це провокує розвиток вологоліщного дисбактеріозу.

Більш того, в такому стані різко збільшується ризик розвитку патогенної флори у вологолищі (ураження дріжджами, стафілококами тощо).

13. При ослабленому імунітеті трихомонади здатні вражати пряму кишку.

Якщо не почати своєчасну лікувальну терапію, то трихомоніаз перейде в хронічну форму. При цьому жінка буде страждати від запалення протягом декількох років. У такому стані пацієнтка може спостерігати у себе наступні прояви:

1. Зуд і печіння, що періодично з'являються.

2. Поява пеністих, слизових або гнійних виділень з вологолища, які можуть бути від білого до зеленуватого кольору.

3. Біль і дискомфорт під час інтимної близькості з партнером.

4. Поява неприємного запаху з вологолища.

5. Дизурія.

Трихомоніаз у жінок: діагностика та лікування

При появі перших симптомів трихомоніазу жінці потрібно звернутися до гінеколога.

Загальна схема діагностики передбачає таке:

1. Гінекологічний огляд пацієнтки на ознаки запалення.

2. Збирання анамнезу (симптоматики). Крім цього гінеколог може поставити питання про наявність хронічних захворювань, шкідливі звички, метод контрацепції, кількість сексуальних партерів тощо.

3. Проведення ПЛР діагностики.

4. Взяття мазків з вологолища на виявлення активності трихомонади.

5. Взяття посіву для виявлення чутливості трихомонади до антибіотиків.

Лікування трихомоніазу має здійснюватися досвідченим гінекологом. Традиційна терапія підбирається для кожної пацієнтки в індивідуальному порядку залежно від форми протікання хвороби, результатів аналізів і загальної симптоматики.

Лікування передбачає призначення таких лікарських засобів:

1. Антибактеріальні препарати використовуються для придушення активності розмноження трихомонади. Тривалість їх застосування повинна бути десять днів. Зазвичай для цієї мети призначаються такі препарати як Метронідазол, Кліндаміцин і Тінідазол.

2. Препарати для відновлення мікрофлори жінки.

3. Імуномодулюючі лікарські засоби або адаптогени.

4. Обов'язковим у лікуванні є призначення вітамінних комплексів, настоянки аралії, екстракту алое.

5. Дуже ефективними вважаються вагінальні суппозиторії (свічки), що володіють антибактеріальним ефектом (Тержинан, Бетадін, Кліон). Також часто практикуються і вагінальні гелі (Метрогіл, Тріх^, Флагіл). Тривалість лікування ними повинна бути 7-10 днів.

6. Для руйнування ферментної складової трихомонад призначаються препарати з вмістом осарсола (Осарцид). Також разом з ним в комплексі може використовуватися і Стрептоцид, який володіє яскравим протизапальним ефектом.

Як показує практика, схема лікування при гострому і хронічному тріхомоніазі практично не відрізняється між собою. Різниця тільки в тому, що при хронічному ураженні жінці доведеться проходити кілька курсів терапії.

Трихомоніаз у жінок: особливості лікування, ускладнення та профілактика

Під час лікування трихомоніазу жінкам варто дотримуватися таких лікарських рекомендацій:

1. Лікування бажано проводити обом статевим партнерам. Приховувати свій діагноз від партнера не можна.

2. На час терапії забороняються статеві контакти.

3. Жінці рекомендується виключити прийом спиртного, мати повноцінний відпочинок і збалансоване меню, щоб зміцнювати імунітет.

4. Дуже важливо дотримуватися ретельної інтимної гігієни (щодня змінювати нижню білизну, приймати душ і якомога частіше змінювати прокладки). Митися при цьому бажано спеціальними гелями для інтимної гігієни на основі молочної кислоти.

5. Відмовитися від вживання солодкого, жирного і смаженого, оскільки така їжа негативно впливає на загальну мікрофлору (кишечника і вологолища). Замість цього краще у великих кількостях вживати кисломолочні продукти, білкову їжу, овочі та фрукти.

6. Через два тижні після закінчення терапії слід здати повторно всі аналізи для контролю результату лікування. Якщо у пацієнтки знову буде виявлена активна трихомонада, то їй слід призначити більш сильні антибіотики для придушення життєдіяльності бактерій.

Якщо не вилікувати трихомоніаз вчасно, він може спровокувати появу таких ускладнень у стані здоров'я жінки:

1. Безпліддя.

2. Хронічний запальний процес у маточних трубах.

3. Різні статеві порушення (зниження сексуального потягу).

4. Непрохідність маточних труб.

5. Рак шийки матки.

Якщо хвороба протікає при вагітності, то є ризик викидня, передчасних пологів або внутрішньоутробної загибелі плоду.

Щоб знизити ризик зараження цим захворюванням, жінкам важливо дотримуватися таких лікарських рекомендацій:

1. Уникати випадкових статевих контактів.

2. Обов'язково застосовувати контрацепцію з використанням презерватива, особливо з новим сексуальним партнером.

3. Дотримуватися суворих правил інтимної гігієни (не користуватися чужими рушниками, мочалками і нікому не давати свої).

4. Не менше двох разів на рік здавати контрольний аналіз на трихомонаду і проходити огляд у гінеколога. Те ж саме рекомендується робити і статевому партнеру (тільки йому варто проходити огляд в уролога).

5. При спостереженні у себе перших ознак зараження важливо відразу ж звертатися до лікаря, поки захворювання не перейшло в хронічну форму.

6. При лікуванні трихомонади у жінки її статевий партнер також обов'язково повинен пройти обстеження і при необхідності курс терапії, інакше підсумок лікування для жінки може зовсім не мати сенсу (зараження може трапитися повторно від носія хвороби - чоловіка).