Не можна недооцінювати роль такого елемента, як магній, в роботі людського організму. Без нього не відбудеться правильна передача нервового імпульсу, порушаться процеси м'язового скорочення і розслаблення (в тому числі, і скорочення серцевого м'яза), а також виникнуть проблеми з роботою багатьох ферментів, в які в якості небілкової частини входить магній.
Вміст магнію у вільному кровотоку невеликий, оскільки, в основному цей елемент міститься всередині клітин. Норма становить 0,73 - 1,03 ммоль/л.
Як перевищення, так і зниження цих показників робить негативний вплив на організм людини. Зниження концентрації магнію в плазмі крові менш ніж 0.6 ммоль/л має назву гіпомагніємії. Незначна зміна показника може ніяк не проявляти себе клінічно, тоді як виражене зниження показника може давати негативну симптоматику.
Оскільки магній забезпечує процеси гальмування в нервовій системі і при нервово-м'язовій передачі, логічно чекати при його пониженні порушення передачі нервового імпульсу, зміни тонусу як скелетної, так і гладкої (судини, стінки кишечника) мускулатури, змін у роботі нервової діяльності в цілому, а також порушень у роботі серця.
Першими з'являються скарги на загальну стомлюваність і підвищену дратівливість, незабаром приєднуються судоми кінцівок (часто пацієнти прокидаються через них у нічний час), порушення в роботі травного тракту (чергування запорів і поносів), головні болі, аритмії.
В особливо важких випадках можливі генералізовані судоми і фатальні аритмії, але таке буває вкрай рідко.
Причини
Причин, що призводять до гіпомагніємії, може бути безліч, приченм вони можуть бути як фізіологічними, так і патологічними.
Фізіологічні причини виглядають так:
- голодування або дієти з обмеженням продуктів, що містять магній;
- вагітність, коли потреба в магнії значно збільшена;
- період лактації, коли витрата магній також, як і при вагітності, зростає в кілька разів;
- період інтенсивних фізичних навантажень у спортсменів, коли елемент витрачається у величезних кількостях.
Патологічні причини, в свою чергу, можна розбити на наступні групи:
- патології ЖКТ, при яких порушується всмоктування магній в кишківнику, включаючи гострі кишкові інфекції. До цієї великої групи захворювань належать панкреатити, неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона, целіакія, сальмонельози, ешеріхіози, псевдотуберкульоз тощо;
- захворювання нирок, при яких через порушений нирковий фільтр з організму виходить магній, який повинен затримуватися (інтерстиційний нефрит, тубулопатії тощо);
- ендокринні розлади (гіперпаратиреоз, тиреотоксикоз, декомпенсований цукровий діабет);
- хронічний алкоголізм;
- неконтрольований прийом лікарських препаратів (слабких засобів, діуретиків, інгібіторів протонної помпи, деяких антибіотиків і цитостатиків).
Діагностика
Для діагностики гіпомагніємії досить біохімічного аналізу крові, а ось для виявлення причин потрібно проводити додаткові дослідження з боку нирок (аналізи сечі, УЗД, внутрішньовенна урографія і т. д.), травного тракту (аналізи кала, УЗД органів черевної порожнини, ендоскопічні дослідження), стану ендокринної системи (рівень тиреоїдних гормонів, ТТідг, Залізи та Залізови).
Лікування
Лікування ґрунтується на відновленні рівня магнію до нормальних цифр за рахунок харчування, препаратів магнію через рот, а у важких випадках - внутрішньовенного введення магнію. Якщо є необхідність, коригується робота серцево-судинної системи і травного тракту. У разі інфекційних патологій призначаються антибактеріальні препарати. Прогноз при гіпомагніємії зазвичай сприятливий. Дефіцит елемента досить легко компенсується медикаментозно.
Фото: © Depositphotos